Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Dactylorhiza baltica

вид рослин З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Dactylorhiza baltica
Remove ads

Dactylorhiza baltica (укр. Зозульки балтійські, пальчатокорінник балтійський)[1] — багаторічна і трав'яниста рослина роду зозульок (Dactylorhiza) родини зозулинцевих (Orchidaceae).

Коротка інформація Біологічна класифікація, Триноміальна назва ...
Remove ads

Загальна біоморфологічна характеристика

Узагальнити
Перспектива
Thumb
Dactylorhiza baltica в Литві
Thumb
Dactylorhiza baltica в природних умовах

Рослини 40-70 см заввишки з глибоко-2-4-роздільними бульбами, з витонченими на кінцях лопатями. Стебла досить товсті, до 10 мм в діаметрі, прямі, порожнисті, листя в числі 4-5 видовжено-ланцетні, спрямовані вгору і часто притиснуті до стебла, з дрібними плямами; 2 нижніх листка 9-20 см завдовжки і 2-3,2 см завширшки, найверхні листки досягають основи колоса, вони дрібні, загострені. Суцвіття — густий, багатоквітковий короткоциліндричний колос, приквітки вузьколанцетні, верхні дорівнюють квіткам. Квітки фіолетово-пурпурні, середній зовнішній листочок оцвітини і 2 бічних внутрішніх складені в шолом, бічні зовнішні листочки відігнуті; зовнішні листочки оцвітини яйцевидно-ланцетні, тупі, середній увігнутий, 7-9 мм завдовжки, бічні — нерівнобокі, зазвичай з темнішими цятками; 2 листочки внутрішнього кола тупі, майже яйцеподібні, трохи менше середнього зовнішнього. Губа 8-9 мм завширшки, 6-8 мм завдовжки, округло-ромбічна, трилопатева, з темно-фіолетовими цятками, бічні лопаті напівкруглі, середня лопать яйцевидно-трикутна, трохи довше бічних, шпорець 7-9 мм завдовжки, циліндрично-конічний, тупий, біля основи 2-2,5 мм завтовшки. Зав'язь сидяча, скручена. Цвіте у червні — липні. Розмножується насінням.

Кількість хромосом — 2n = 80.

Remove ads

Поширення

Ареал диз'юнктивний: основна частина розташована в Західній Європі і в Прибалтиці, в європейській частині Росії, у північних та центральних її районах, менш значна — у Північному Приураллі і в Сибіру. У Західному Сибіру ареал цієї рослини майже збігається з ареалом зозульок м'ясо-червоних, захоплюючи смугу дрібнолистих підтаєжних лісів і лісостепу з березовими колками — у нижній і частково середній течії Тобола, Ішима, Іртиша. На сході спостерігається розширення ареалу, включає пониззя Чулима, значну частину басейну Томі, північну частину Алтаю, основну частину басейну Бії. Ще східніші знаходження — в долині Єнісею і за Ангарою — вважаються заареальними, так само як і південнокрасноярські. Зустрічається також на північному заході Китаю і на заході Монголії.

Remove ads

Екологія

Росте на струмкових низинних болотах, вкритих зеленим мохом, рідше — в сирих лісах, на галявинах і в заростях чагарників, а також по берегах водойм і на сирих луках. Іноді зустрічається по сирих днищах вапнякових кар'єрів. У Сибіру цей вид відрізняється різноманітною екологією. Найзвичайніший він по сирих місцях, заболоченим, заливним, солончаковокритим, солонцюватим лукам, лісовим, рямовим, кочкарним болотам. Зустрічається по берегах струмків і річок, у тому числі в уремах, а також у вогкуватих позадолинних розріджених осикових, березових і березово-соснових лісах.

Природоохоронні заходи

Занесений до Червоної книги Росії (2008), а також до багатьох регіональних Червоних книг Російської Федерації: Алтайського краю (2006), Брянської області (2004), Вологодської області (2015), Володимирської області (2008), Івановської області (2010), Іркутської області (2010), Калузької області (2015), Кемеровської області (2010), Кіровської області (2014), Красноярського краю (2012), Курської області (2013), Ленінградської області (2015), Москви (2011), Московської області (2008), Новгородської області (2011), Новосибірської області (2008), Омської області (2005), Оренбурзької області (1998), Орловської області (2007), Пензенської області (2013), Псковської області (2014), Республіки Алтай (2007), Республіки Башкортостан (2011), Республіки Карелія (2007), Республіки Комі (2008), Республіки Марій Ел (2013), Республіки Тива, Республіки Хакасія (2012), Рязанської області (2011), Самарської області (2007), Санкт-Петербурга (2004), Саратовської області (2006), Смоленської області (1997), Тверської області (2006), Тюменської області (2004), Удмуртської республіки (2011).

Також включений до Червоних книг Латвії, Литви та Естонії.

Remove ads

Хімічний склад

Хімічний склад близький за до зозульок м'ясо-червоних.

Див. також

Література

  • Власова Н. В., Доронькин В. М., Золотухин Н. И., Ковтонюк Н. К., Малышев Л. И., Иванова Е. В., Фризен Н. В. Флора Сибири (в 14 томах). Araceae — Orchidaceae. Под ред. д-ра биол. наук Малышева Л. И. и д-ра биол. наук Г. А. Пешковой. — Новосибирск: Наука, 1987. Том 4.- 247 с. ISBN 5-02-028894-2 (рос.)

Джерела

  • Электронный каталог сосудистых растений Азиатской России [Електронний каталог судинних рослин Азіатської Росії]. Биоразнообразие животного и растительного мира Сибири (рос.). Электронная библиотека Сибирского отделения РАН. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 21.12.2015.
  • Ареалы лекарственных и родственных им растений СССР [Ареали лікарських і споріднених ним рослин СРСР] (PDF). Атлас / под ред. В. М. Шмидта. - Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1990. - 224 с. (рос.). Архів оригіналу (PDF) за 15 лютого 2017. Процитовано 21.12.2015.
  • Пальцекорник балтийский (Dactylorhiza baltica Orchis baltica Klinge Nevski). Красная книга России. Растения (рос.). Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 21.12.2015.
  • Сосудистые растения в Красной книге Московской области [Судинні рослини в Червоній книзі Московської області]. Официальная Интернет-версия Красной книги Московской области (рос.). Архів оригіналу за 29 квітня 2020. Процитовано 21.12.2015.
  • Пальчатокоренник (Dactylorhiza) сем. Орхидные [Зозульки (Dactylorhiza) родина Орхідні]. Энциклопедия декоративных садовых растений (рос.). Архів оригіналу за 29 травня 2009. Процитовано 21.12.2015.
Remove ads

Посилання

Примітки

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads
Remove ads