Пам'ятник Тарасові Шевченку (Чернівці)

Шаблон:Визначна пам'ятка: невідомі параметри: замовникШаблон:Визначна пам'ятка: невідомі параметри: розмір_зображення

Пам'ятник Тарасові Шевченку
Пам'ятника Тарасу Шевченку в Чернівцях на тлі плакатів, що сповіщають про 600-річчя міста
48°17′34.35″ пн. ш. 25°56′06.65″ сх. д.
Тип	пам'ятник
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Чернівці
Пам'ятник Тарасові Шевченку (Чернівці) (Україна)

Пам'ятник Тарасові Шевченку в Чернівцях — повнофігурний монумент Тарасу Григоровичу Шевченку в місті Чернівцях. Встановлений у 1999 році у самому середмісті — нижній частині Центральної площі. Автори — українські скульптори Микола Лисаківський та Петро Лемський.

Опис

Пам'ятник являє собою бронзову постать зрілого Шевченка, встановлену на прямокутному постаменті з червоного граніту. Кобзаря зображено в русі, його правиця зігнута й торкається грудей, погляд поета звернутий до глядачів.

Серед критиків образу чернівецького монумента Кобзареві існує думка, що постать Шевченка виглядає дещо переобтяженою, наявна незначна диспропорція, зокрема занадто великими є руки. Є нарікання й на місце встановлення пам'ятника — у «закутку» нижньої частини центральної площі.

Історія пам'яті й пам'ятника Шевченка в Чернівцях

З історії вшанування Шевченка на Буковині

Тарас Шевченко ніколи не бував на Буковині, але ще за життя його творчість стала відомою в краї. Слово Кобзаря зазвучало в Чернівцях уперше на межі 50—60 років XIX століття у середовищі «молодорусинів» — передової української молоді, яка під впливом ідей європейської «Весни народів» (революцій 1848—49 років) будила національну самосвідомість місцевих українців та обстоювала їхню спорідненість із співплемінниками з Наддніпрянщини. Твори Шевченка, в першу чергу «Кобзар» знайшли гарячий відгук і в представників місцевої інтелігенції^[1].

Культ Кобзаря на Буковині було започатковано 29 лютого (за старим стилем) 1864 року скорботним вшануванням смерті Великого українця в новозбудованій церкві святої Параскеви. Вже у 1880-х роках започатковано традицію чергові шевченківські дати відзначати національними «академіями»-концертами і читаннями (від 1889 року вони стали щорічними). Чимало для підйому національної свідомості українців-буковинців, в тому числі й засобом популяризації творчості Тараса Шевченка, зробило засноване у 1869 році українське товариство «Руська Бесіда»^[2]. На початку ХХ століття краяни не раз виїздили на могилу Тараса Шевченка.

СРСРівський б'юст Шевченка

Показовим фактом є те, що коли в умовах царату у «великій» Україні було накладено заборону на святкування століття від дня народження Тараса Шевченка (1914 рік), на Буковині цю знаменну подію відзначали легально. Міська влада, а серед її представників у той час було обмаль українців, навіть дала дозвіл на спорудження в Чернівцях пам'ятника Кобзареві, задля чого українські товариства створили фонд зі збору коштів. Ще раніше (від 1909 року) було перейменовано одну з вулиць міста на честь Шевченка, й ця назва, одна з небагатьох, втрималася і за окупаційного румунського режиму. Проте, встановити пам'ятник Шевченкові на початку XX століття не вдалося.

За СРСР вшанування Кобзаря нерідко було формальним, а ідея «будителя нації» підмінювалася образом «народного революціонера». Відтак, постать Шевченка було вшановано у вигляді пам'ятника, та це було непоказне погруддя, «сховане» у парку Ю. Федьковича неподалік головного комплексу корпусів Чернівецького університету. Цей бюст стоїть і понині.

Пам'ятник Шевченку

Від 1990-х років (з незалежністю України) в місті постало питання про гідне монументальне вшанування Тараса Шевченка в людному місці у центральній частині Чернівців.

Наприкінці 1990-х років було остаточно визначена ділянка для майбутнього монумента — в нижній частині головного чернівецького майдану — Центральної площі, з тим, щоб він завершував ідейно простір і вписався органічно в середмістя. Відтак було оголошено конкурс, на якому переміг проект місцевих, чернівецьких скульпторів Петра Лисаківського та Миколи Лемського. Відливали бронзову скульптуру Кобзаря у Львові.

Урочисте відкриття пам'ятника Тарасові Шевченку, що відбулося 25 травня 1999 року, було приурочено до зустрічі в Чернівцях президентів України, Румунії та Молдови.

Від самого відкриття чернівецький пам'ятник став місцем зборів інтелігенції, українських національних сил, молоді. Існує стала традиція покладання квітів і проведення мітингів біля пам'ятника Кобзареві в Чернівцях не лише у щорічні шевченківські дати, а й з приводу національних і державних свят, визначних для історії країни подій. Так, у часи Помаранчевої революції (листопад 2004 — січень 2005 року) са́ме навколо пам'ятника Шевченкові гуртувалися чернівецькі протестувальники проти владного свавілля.

Скандали

На жаль, з чернівецьким пам'ятником Шевченкові пов'язано декілька неприємних фактів:

• у травні 2006 року розгорівся справжній скандал, пов'язаний з тим, що на монументі, якому щойно виповнилося 7 років, з'явилися тріщини. Щоб з'ясувати причини такої ситуації, згідно з розпорядженням Чернівецького міського голови, створили спеціальну комісію, в ході роботи якої виявилось, що під час спорудження пам'ятника, здійснюваного в прискореному режимі, припустились значних технічних огріхів, а також не врахували дії вологи на пам'ятник, який стоїть у нижній частині майдану. В результаті своєчасного втручання це недоладдя було усунуто, зокрема й за допомогою дренажних отворів^[3].
• наприкінці 2009 року група молодиків, студентів місцевого вишу вчинила глумління над пам'ятником, за що вже на початку 2010 року головний виконавець дістав доволі жорстке, але справедливе покарання у вигляді судового вироку^[4].

Галерея

• 
  Тривають роботи зі встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку в Чернівцях, весна 1999 року
• 
  Пам'ятник при трохи більшому наближенні