Панаїс Цалдаріс

Панаїс Цалдаріс (грец. Παναγής Τσαλδάρης; 1868 — 12 травня 1936) — грецький політик-республіканець, двічі займав пост глави грецького уряду.

Панаїс Цалдаріс грец. Παναγής Τσαλδάρης
Панаїс Цалдаріс
Прапор Прем'єр-міністр Греції
3 листопада 1932 — 16 січня 1933 року
Попередник:	Елефтеріос Венізелос
Наступник:	Елефтеріос Венізелос
10 березня 1933 — 10 жовтня 1935 року
Попередник:	Александрос Отонеос
Наступник:	Георгіос Кондиліс
Народження:	5 (17) березня 1868  Коринф, Пелопоннес, Греція
Смерть:	17 травня 1936(1936-05-17)[1][2] (68 років)  Афіни, Греція
Поховання:	Перше афінське кладовище[2]
Країна:	Греція
Освіта:	Афінський національний університет імені Каподистрії (1889), Геттінгенський університет, HU Berlin, Лейпцизький університет і Паризький університет
Партія:	Народна партія
Рід:	Q16327996?
Шлюб:	Lina Tsaldarid
Автограф:
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Вивчав право в Афінському університеті, потім — у Берліні та Парижі. Був адвокатом, з 1910 року й до самої своєї смерті був членом грецького Парламенту.

На початку 1930-их років Цалдаріс, зрештою, прийняв республіканський устрій^[3]. Очолюючи Народну партію, на виборах у вересні 1932 року переміг Венізелоса, що стало початком кінця політичної кар'єри останнього.^[3] Міністром внутрішніх справ у кабінеті Цалдаріса став майбутній диктатор Іоанніс Метаксас.^[3]

У січні 1933 під тиском генерала Ніколаоса Пластіраса новим прем'єр-міністром став той-таки Венізелос. На березень було призначено нові вибори, які, однак, Венізелос програв.^[3] Остерігаючись, що Цалдаріс може відновити монархію, Пластірас здійснив державний переворот.^[3] Венізелос підтримав новий автократичний режим, однак програв і нові вибори, призначені на кінець 1933 року.^[3]

Наміри Пластіраса зазнали краху, й Цалдаріс знову був призначений главою уряду. Він, однак, проявив себе нерішучим і слабким політиком,^[4] неспроможним упоратись із тиском як з боку республіканців, так і монархістів.^[4]

У березні 1935 Цалдаріс зіткнувся зі спробою нового державного перевороту, який намагались здійснити офіцери — прибічники Венізелоса. Путч придушив новий лідер монархістів генерал Георгіос Кондиліс.^[4] У червні монархісти, серед яких був і Метаксас, сформували Монархічний союз і зажадали від Цалдаріса відновлення монархії.^[4]

У жовтні того ж року монархісти здійснили новий переворот, і главою тимчасового уряду став Кондиліс.^[5] Король, який повернувся до країни, амністував республіканців. Цалдаріс підтримав таку ініціативу, а Кондиліс, невдоволений рішенням короля, вийшов у відставку.^[5]

Цалдарі помер 12 травня 1936 року. Його смерть та смерть низки інших видатних політиків сприяли проголошенню диктатури Метаксаса в серпні того ж року.^[6]