Панов Віталій Дмитрович

Віталій Дмитрович Панов (26 вересня 1947, Моніно — 20 травня 2018, Львів) — український журналіст, автор сотень статей, опублікованих у різних виданнях, що викликали громадський резонанс. Працював в українських виданнях «Комсомольський прапор», «Робоча газета», а також у всесоюзних виданнях «Комсомольська правда», «Вчительська газета», «Російська газета», «Парламентська газета». Лауреат всесоюзних та міжнародних конкурсів журналістської майстерності.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Панов.

Віталій Дмитрович Панов
Народився	26 вересня 1947(1947-09-26) Моніно, РСФСР
Помер	20 травня 2018(2018-05-20) (70 років)
Поховання	Брюховичі, Україна
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	Журналіст
Alma mater	Київський Державний Університет ім.Т.Шевченка
Нагороди	Золоте Перо

Біографія

Могила Віталія Панова, Брюховицький цвинтар

Народився 26 вересня 1947 року в селищі Моніно, Росія в сім'ї військового льотчика Дмитра Панова.

Закінчив Київський Державний університет ім. Т.Шевченка. За освітою філософ, історик та політолог. Працював у Львові та Києві. Записав спогади батька і видав книгу «Русские на снегу».

Був власкором Комсомольської Правди, редактором газети «Аргументи і факти». Як журналіст був залучений для аналізу масштабів Чорнобильської катастрофи у перші дні.

Брав участь у миротворчих делегаціях, як громадський діяч в урегулюванні конфлікту в Нагорному Карабасі, в Грузії. Згодом займав посаду спічрайтера в Кабінеті Міністрів. Був активним захисником релігійних пам‘яток архітектури під час хвилі атеїстичної пропаганди (у Львові відстояв Церкву Святих Ольги і Єлизавети).

Двічі нагороджений відзнакою «Золоте перо», одна з них за статтю «4 секунды, длиною в жизнь».

Помер у 70-річному віці 20 травня 2018 року, похований на Брюховицькому цвинтарі.