Панчик Валерій Станіславович

Валерій Станіславович Панчик (рос. Валерий Станиславович Панчик; нар. 10 липня 1963, Коростень, УРСР) — радянський та російський футболіст, захисник. Майстер спорту СРСР.

Валерій Панчик
Особисті дані
Повне ім'я	Валерій Станіславович Панчик
Народження	10 липня 1963(1963-07-10) (62 роки)
	Коростень, Житомирська область, УРСР
Зріст	188 см
Вага	76 кг
Громадянство	СРСР  Росія  Україна
Позиція	захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб	завершив кар'єру
Юнацькі клуби
	«Таврія» (С)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1981—1983 «Дніпро» (М) 65+ (6) 1984 «Таврія» (С) 39 (1) 1985—1988 «Нефтчі» (Баку) 111 (1) 1989 «Зеніт» (Л) 13 (0) 1990—1991 «Кристал» (Х) 61 (1) 1992 «Зеніт» (І) 3 (0) 1992 «Металіст» (Х) 11 (0) 1992—1993 ГКС (Тихи) 18 (1) 1993—1995 «Кошиці» 31 (12) 1995—1996 «Банік» (Острава) ? (2) 1996—1999 «Самотлор-XXI» 52 (1) 2001 «Березники» 15 (0)
Національна збірна
Роки	Збірна	І (г)
1986	Росія (олімп.)	1 (0)
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Панчик.

Клубна кар'єра

Вихованець футбольної школи «Таврія» (Сімферополь), перший тренер В. С. Шведюк. Кар'єру розпочав у 1981 році в могильовському «Дніпрі». 1984 рік провів у сімферопольській «Таврії». Наступні чотири сезони грав у вищій лізі в складі «Нефтчі» (Баку).

У 1989 році з метою зміцнення центру оборони перейшов у ленінградський «Зеніт». Високий, фізично потужний Панчик вписався в гру команди і став гравцем основи. Але після того, як головним тренером замість Завідонова став Голубєв, втратив місце в складі і був відрахований^[1].

У 1990-1991 роках грав за «Кристал» (Херсон), у 1992 році провів три гри в «Зеніті» (Іжевськ) і 11 - в харківському «Металісті». Також виступав за клуби ГКС (Тихи, Польща) (1992-1993), «Кошиці» (Словаччина) (1993-1995).

Професійну кар'єру закінчив у Росії в клубах «Самотлор-XXI» (1996-1999), «Титан»/«Березники» (2000-2001).

Кар'єра у збірній

14 жовтня 1986 року провів матч у складі олімпійської збірної СРСР^[2].

Досягнення

• Кубок Федерації футболу
  • Фіналіст (1): 1988

Особисте життя

Старший брат Костянтин - футболіст і футбольний суддя^[3].