Паришів

Паришів — офіційно нежитлове (після аварії на Чорнобильській АЕС) та зняте з обліку колишнє село в Іванківському районі Київської області. За 7 км на схід від колишнього районного центру — міста Чорнобиля. Розташоване на лівому березі Прип'яті. У 2020 році в селі проживав один мешканець. Час виникнення села не встановлений. 1887 року у селі проживало 670 осіб. 1900 року село налічувало 159 дворів і 924 мешканці. Була каплиця, школа грамоти, 2 вітряки і топчак.

село Паришів
Країна	Україна
Область	Київська область
Район/міськрада	Чорнобильський район Іванківський район
Рада	Паришівська сільська рада
Основні дані
Перша згадка	1887
Населення	1046 (1971) 678 (1986) 7 родин (2006) 1 (2020)
Зняте з обліку	1999
Географічні дані
Географічні координати	51°17′5″ пн. ш. 30°19′4″ сх. д.
Карта
Паришів
Паришів
Мапа
Паришів у Вікісховищі

В індексі Географічного словника Королівства Польського та інших слов'янських країн є | розділ під назвою Paryszów

Зовнішні зображення
	Мапа із зазначенням розташування Паришева

За даними енциклопедичного видання «Історія міст і сіл Української РСР»:

«Паришів — село, центр сільської Ради, розташоване на лівому березі річки Прип'яті за 7 км від районного центру і за 20 км від залізничної станції Янів. Населення — 1046 чоловік. Сільській Раді підпорядкований населений пункт Кошівка. На території села — відділок радгоспу «Прип'ятський». За самовіддану працю 3 передовики сільськогосподарського виробництва нагороджені орденами й медалями СРСР. У селі працюють восьмирічна школа, клуб, бібліотека, лікарня. За мужність, виявлену в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, 96 жителів нагороджено орденами й медалями СРСР. На околицях Паришева виявлено залишки поселень доби неоліту, бронзи і двох слов'янських селищ»^[1]

.

До 1986 року входило до складу Чорнобильського району. Напередодні аварії на ЧАЕС у селі мешкало 678 мешканці, було 345 дворів. Мешканці села після аварії на ЧАЕС через радіоактивне забруднення були відселені у село Лук'янівка (Броварський район). Після аварії на ЧАЕС село, що було одним із найчистіших у зоні відчуження, було майже повністю виселене — причиною стала віддаленість від інших «чистих місць». Проте частина мешканців проживає у селі й донині (7 родин станом на 2006 рік). Офіційно зняте з обліку 1999 року за відсутністю жителів.

Після Чорнобильської катастрофи село увійшло до 30-кілометрової зони відчуження.

Частина села згоріла під час лісових пожеж у 1992 році.^[2]

З кінця лютого до 1 квітня 2022 року село було окуповане російськими військами.^[3]