Парламентська площа

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Парламентська площа (значення).

Парламентська площа (англ. Parliament Square, кириліз.: Парламент-сквер) — площа, розташована на північному заході від Вестмінстерського палацу у місті Вестмінстер у центральному Лондоні, Англія. Вона облаштована у XIX столітті й має велику відкриту зелену зону в центрі, з деревами на заході, а також містить дванадцять статуй державних діячів та інших видатних осіб.

Парламентська площа  Велика Британія
Parliament Square
Населений пункт	Вестмінстер
Загальні відомості
Координати	51°30′02″ пн. ш. 0°07′36″ зх. д.
З'єднання	Брідж-стрітd Грейт-Джордж-стрітd Парламентська вулицяd Броад-Сенктуаріd Вулиця Сент-Маргаретd Літтл-Джордж-стрітd
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r3436503 ·R
Мапа
Парламентська площа у Вікісховищі

Окрім того, що це одна з головних туристичних пам'яток Лондона, площа також є місцем проведення численних демонстрацій і протестів. Парламентську площу оточують різні офіційні установи: законодавча влада — зі сходу (у Палатах парламенту), урядові виконавчі органи — з півночі (на Вайтголлі), судова влада — із заходу (Верховний суд), і церква — з півдня (із Вестмінстерським абатством).

На Парламентській площі представлені всі британські прапори(інші мови): прапор Сполученого Королівства, прапори його чотирьох країн^[1], прапори графств(інші мови)^[1], три прапори(інші мови) Коронних володінь та шістнадцять геральдичних щитів(інші мови) заморських територій Великої Британії^[2].

Розташування

Серед будівель, що виходять на площу, — церкви Вестмінстерського абатства та церква святої Маргарити, Вестмінстер; Ратуша Мідлсекс(інші мови), яка є резиденцією Верховного суду Великої Британії; урядові офіси на Грейт-Джордж-стріт(інші мови), які обслуговують Скарбницю Її Величности та Податкову службу Його Величности(інші мови); а також будинок Порткулліс(інші мови).

Від Парламентської площі відходять такі дороги: Сент-Маргарет-стріт (у напрямку до Міллбанку(інші мови)), Брод-Сенкчуарі (до Вікторія-стріт), Грейт-Джордж-стріт(інші мови) (до Бьордкейдж-Волк(інші мови)), Парламент-стріт (що веде на Вайтголл) і Брідж-стріт (що веде на Вестмінстерський міст).

Історія

Вулиці навколо Парламентської площі в 1888 році

Запропонований план Парламентської площі 1949 року з позначенням червоним кольором місця колишнього Меморіального фонтану Бакстона.

Початкове планування

Парламентська площа закладена у 1868 році з метою розширення простору навколо Вестмінстерського палацу та покращення транспортного руху, і стала місцем встановлення перших світлофорів у Лондоні. Для облаштування площі довелося знести значну кількість будівель. Архітектором проєкту був сер Чарльз Баррі(інші мови). Серед початкових об'єктів площі був фонтан пам’яті Бакстона(інші мови), який у 1949 році було демонтовано, а в 1957 — встановлено на теперішньому місці в парку біля Вікторіанської вежі(інші мови).

У 1949 році проєкт реконструкції району Парламентської площі у Вестмінстері, Лондон, розробив архітектор Джордж Ґрей Ворнум(інші мови) (1888—1957)^[3].

Зміни після Другої світової війни

Плани щодо перепланування площі виникли ще до Другої світової війни, коли Міністерство транспорту(інші мови) запропонувало:

що більший центральний острів необхідний для забезпечення більшого простору для руху транспорту на Грейт-Джордж-стріт. Якщо подовжити північну сторону центрального острова, очікувалося, що часті затори на перехресті Парламент-стріт і Брідж-стріт з Парламентською площею значно зменшаться^[4].

Після війни Лондонська окружна рада(інші мови) подала оновлений план, який був погоджений Міністерством транспорту та затверджений парламентом у вигляді Закону про вдосконалення Парламентської площі 1949 року (Parliament Square (Improvements) Act 1949). Закон був необхідний через змішану форму власності на землю. Перепланування включало прокладення нових доріг, тротуарів і облаштування садів.

Оскільки вулицю Грейт-Джордж-стріт розширено, а наявну дорогу — перенесено, довелося демонтувати фонтан пам’яті Бакстона(інші мови). Через те, що архітектура вікторіанської доби була на той час непопулярною, деякі члени парламенту виступали проти повторного встановлення фонтану: принаймні один парламентар заявив, що він «не має жодної художньої цінності»^[5]. Закон дозволяв демонтаж фонтану, але також зобов'язував його відновити.

Центральний сад площі був переданий від Парламентської власності(інші мови) до юрисдикції Великої Лондонської Адміністрації(інші мови) згідно з Актом про Велику Лондонську Адміністрацію 1999 року(інші мови). Вона отримала обов'язки з освітлення, прибирання, поливу, мощення та ремонту саду, а також повноваження щодо встановлення правил користування ним.

Громадські протести

Східна сторона площі, яка розташована навпроти одного з головних входів до Вестмінстерського палацу, традиційно була місцем проведення протестів проти дій або бездіяльності уряду. 1 травня 2000 року площу перетворили на гігантську городню ділянку активісти з руху Поверніть собі вулиці(інші мови), які провели акцію партизанського садівництва. Останнім часом там кілька років поспіль протестував Браян Го(інші мови), виступаючи проти дій Великої Британії та США в Іраку. Починаючи з 2 червня 2001 року, він залишив своє місце лише один раз — 10 травня 2004 року, коли його заарештували за відмову залишити територію під час оголошення тривоги безпеки, — та повернувся наступного дня після звільнення. Через нібито порушення, спричинені протестом Го, парламент вніс поправку до Закону про серйозну організовану злочинність і поліцію 2005 року(інші мови), яка зробила незаконними будь-які протести на Парламентській площі (а також у радіусі приблизно пів милі навколо) без попереднього дозволу комісара поліції столичного округу(інші мови). Положення цього закону щодо Парламентської площі скасовані Законом про поліційну реформу та соціальну відповідальність 2011 року(інші мови), який запровадив інші обмеження щодо «заборонених дій»^[6].

Закон викликав чимало протестів з боку різних груп, які вбачали в ньому порушення громадянських свобод, включно з Європейською конвенцією з прав людини. Попри все, спочатку закон не досяг своєї мети: Верховний суд постановив, що Браян Го не потребує дозволу, адже його протест розпочався до набуття законом чинності (хоча нові акції мали підпадати під його дію); таким чином, Го залишився на площі. Згодом Апеляційний суд скасував це рішення, зобов'язавши Го подати запит до поліції на дозвіл продовжити протест.

Пам'ятники

На Парламентській площі розташовано дванадцять статуй британців, представників Співдружности націй та англомовного світу. Вони розташовані проти годинникової стрілки, починаючи зі статуї Вінстона Черчилля, яка дивиться на Парламент.

Зображення	Особа	Розташування	Скульптор	Дата відкриття	Примітки	Клас охорони
	Вінстон Черчилль Прем'єр-міністр 1940—1945 і 1951—1955	Північно-східний край газону 51.5008° пн. ш. 0.1265° зх. д. / 51.5008; -0.1265	Айвор Робертс-Джонс	1 листопада 1973	Докладніше: Статуя Вінстона Черчилля (Парламентська площа) Відкрита Клементиною, баронесою Спенсер-Черчилль. Сам Черчилль висловив бажання, щоб його статуя була саме на цьому місці під час реконструкції площі у 1950-х роках[7]. Перші версії статуї були надто схожі на Беніто Муссоліні[8].	Grade II
	Девід Ллойд Джордж Прем'єр-міністр 1916—1922	Північна межа газону	Ґлінн Вільямс	25 листопада 2007	Докладніше: Статуя Девіда Ллойд Джорджа (Парламентська площа)(інші мови) Відкривали принц Уельський і герцогиня Корнуольська. Постамент виготовлено зі сланцю з кар’єру Пенрін(інші мови), Північний Уельс[9].	—
	Ян Смутс Прем'єр-міністр ПАР 1919—1924, 1939—1948	Північна межа газону 51.5009° пн. ш. 0.1269° зх. д. / 51.5009; -0.1269	Сер Джекоб Епстайн	7 листопада 1956	Докладніше: Статуя Яна Смутса (Парламентська площа) Черчилль, повернувшись до влади в 1951 році, побажав спорудити статую Сматсу, але не зміг бути присутнім через хворобу. П'єдестал виготовлений з південноафриканського граніту[10].	Grade II
	Генрі Джон Темпл, 3-й віконт Пальмерстон Прем'єр-міністр 1855—1858, 1859—1865	Північно-західний край газону 51.5009° пн. ш. 0.1271° зх. д. / 51.5009; -0.1271	Томас Вулнер(інші мови)	2 лютого 1876	Докладніше: Статуя лорда Пальмерстона (Парламентська площа)(інші мови) Пальмерстон зображений у середньому віці, ще до прем'єрства. Постамент не відповідає «готичному» стилю інших пам'ятників поруч[11].	Grade II
	Едвард Сміт-Стенлі, 14-й граф Дербі Прем'єр-міністр 1852, 1858—1859, 1866—1868	Північно-західний край газону 51.5008° пн. ш. 0.1273° зх. д. / 51.5008; -0.1273	Меттью Нобл(інші мови)	11 липня 1874	Докладніше: Статуя графа Дербі (Парламентська площа) Дербі зображено у мантіях канцлера Оксфордського університету. Бронзові рельєфи на постаменті, що ілюструють сцени з його життя, виконав асистент Нобла — Горас Монфорд[12].	Grade II
	Бенджамін Дізраелі, 1-й граф Біконсфілд Прем'єр-міністр 1868, 1874—1880	Західна межа газону 51.5006° пн. ш. 0.1273° зх. д. / 51.5006; -0.1273	Маріо Раджі(інші мови)	19 квітня 1883	Докладніше: Статуя Бенджаміна Дізраелі (Парламентська площа)(інші мови) Статуя була своєрідним «святилищем» Ліги Примроуз(інші мови) — консервативної організації, яка щороку залишала вінки у річницю смерті Дізраелі — на День примули(інші мови)[13].	Grade II
	Сер Роберт Піль Прем'єр-міністр 1834—1835, 1841—1846	Західна межа газону 51.5005° пн. ш. 0.1273° зх. д. / 51.5005; -0.1273	Меттью Нобл(інші мови)	1877	Докладніше: Статуя Роберта Піла (Парламентська площа) Спершу статую замовили Карло Марокетті(інші мови), але вона виявилася занадто великою. Меншу версію встановили біля входу до Нью-Пелас-Ярд, але її демонтували у 1868 році й переплавили у 1874[14].	Grade II
	Джордж Каннінг Міністр закордонних справ 1807—1809, 1822—1827; Прем'єр-міністр 1827	На перехресті з Грейт-Джордж-стріт 51.5010° пн. ш. 0.1277° зх. д. / 51.5010; -0.1277	Сер Річард Вестмакотт(інші мови)	2 травня 1832	Докладніше: Статуя Джорджа Каннінга (Парламентська площа)(інші мови) Спочатку розміщена в Нью-Пелас-Ярд; переміщена сюди в 1949. Образ базується на бюсті роботи сера Френсіса Чантрі(інші мови), який не схвалював вибір на користь Вестмакотта[15].	Grade II
	Авраам Лінкольн Президент США 1861—1865	Перед Міддлсекською гільдією 51.5006° пн. ш. 0.1278° зх. д. / 51.5006; -0.1278	Огастес Сент-Годенс	Липень 1920	Докладніше: Статуя Авраама Лінкольна (Парламентська площа) Копія статуї з парку Лінкольна(інші мови), Чикаго. Відкрита принцом Артором після урочистої передачі американським послом та прийняття прем'єром Девідом Ллойд Джорджем. Первісно мала бути встановлена у 1914, але відклали через суперечки між прихильниками версій Сен-Годенса й Джорджа Грея Барнарда(інші мови) (остання зрештою встановлена в Манчестері)[16].	Grade II
	Нельсон Мандела Президент ПАР 1994—1999	Південно-західний край газону 51.5008° пн. ш. 0.1265° зх. д. / 51.5008; -0.1265	Ієн Волтерс(інші мови)	29 серпня 2007	Докладніше: Статуя Нельсона Мандели (Парламентська площа)(інші мови) Рада Вестмінстера раніше відмовила у дозволі встановити статую на Трафальгарській площі. Статую відкрив прем'єр-міністр Гордон Браун у присутності Венді Вудс(інші мови), вдови Дональда Вудса(інші мови), борця проти апартеїду, та британського актора Річарда Аттенборо.[17]	—
	Магатма Ґанді Лідер боротьби за незалежність Індії	Західна межа газону 51.50057° пн. ш. 0.12724° зх. д. / 51.50057; -0.12724	Філіп Джексон(інші мови)	14 березня 2015	Докладніше: Статуя Магатми Ґанді (Парламентська площа)(інші мови) Статуя лідера руху за незалежність Індії Махатми Ґанді заснована на фотографії Ґанді перед офісом прем'єр-міністра Рамсея Макдональда у 1931 році[18]. Відкрита міністром фінансів Індії Аруном Джайтлі(інші мови) на честь сторіччя повернення Ґанді з Південної Африки. Серед промовців на відкритті були прем'єр-міністр Девід Кемерон, актор Амітаб Баччан та онук Ґанді Ґопалкрішна Ґанді[18].	—
	Міллісент Фосетт Борчиня за виборчі права жінок	Північно-західний край газону 51.50083° пн. ш. 0.12738° зх. д. / 51.50083; -0.12738	Джилліан Вірінг(інші мови)	24 квітня 2018	Докладніше: Статуя Міллісент Фосетт (Парламентська площа)(інші мови) Встановлена на честь сторіччя надання виборчого права жінкам у Великій Британії(інші мови) після кампанії під проводом Керолайн Кріадо-Перес. Це перша статуя жінки на Парламентській площі та перша, створена жінкою-скульпторкою[19]. Дама Міллісент була президенткою Національного союзу жіночих виборчих товариств(інші мови) понад 20 років та співзасновницею коледжу Ньюнем у Кембриджі. Зображена у віці 50 років — саме тоді вона очолила Союз. На банері, який вона тримає, написано: «Відвага кличе до відваги всюди» — цитата з її промови після загибелі суфражистки Емілі Вайлдінг Девісон.	—

Демонстрації

Кампанія миру на Парламентській площі(інші мови) була мирною акцією протесту, розпочатою Браяном Го(інші мови) у 2001 році та продовжена Барбарою Такер(інші мови) до 2013 року^[20][21].

У травні 2010 року на площі було створено табір миру, відомий як Поселення Демократії, щоб протестувати проти участі британського уряду у вторгненні на Близькому Сході, який став еклектичним рухом, що охоплює ліві причини та антиглобалістські протести. Мер Лондона Борис Джонсон звернувся до суду з проханням усунути їх, і після того, як демонстранти програли апеляцію в липні 2010 року, лорд Нойбергер постановив виселити протестувальників, які таборували на площі^[22]. Останні намети демонтовані в січні 2012 року^[23].

Панорама

Панорамний краєвид з центру Парламентської площі в червні 2009 р. (зліва направо): урядові установи; Біг-Бен і Вестмінстерський палац; Церква Святої Маргарити і Вестмінстерське абатство; Ратуша Мідлсекс Верховного суду.