Парра Олександр Володимирович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Парра.

Парра Олександр Володимирович  (* 16 жовтня 1943, Тбілісі) — радянський, український та російський актор театру і кіно. Заслужений артист Української РСР (1976).

Парра Олександр Володимирович
Народився	16 жовтня 1943(1943-10-16) (81 рік)  Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	актор
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
IMDb	nm0663361
Нагороди та премії

Закінчив акторський (1966) та режисерський (1973) факультети Київського інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого.

З 1965 року — актор Київського ТЮГу ім. Ленінського комсомолу, з 1970 року — Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки.

У 1979—1988 роки працював в Московському театрі ім. В.Маяковського. З 1989 року — в трупі Московського драматичного театру «Сфера». Також як режисер поставив низку вистав. У кіно — з 1967 року. Зіграв близько трьох десятків ролей у фільмах і телеспектаклях.

Знявся в українських радянських фільмах: «Поштовий роман» (1969, лейтенант Шмідт, головна роль), «Всього три тижні» (1971, т/ф, 2 с, Аралов, головна роль), «Талант» (1977, т/ф, 4 с, Олексій Миколайович Бережков, головна роль), «Насмішкувате моє щастя» (1977, фільм-вистава, Олексій Пєшков).

Як режисер поставив телеспектакль за п'єсою Бернарда Шоу «Смаглява леді сонетів» (1997).

На початку 1990-х поставив спектакль «Оргія» за однойменною поемою Лесі Українки.

	Свого часу – десь на початку 1990-х – мене вразила вистава «Оргія», привезена до Києва «московськими акторами українського походження». Режисер А.Парра знайшов простий і ефектний хід: «елліни» в його спектаклі розмовляли по-українськи, а «римляни» – по-російськи! А Меценат, який спокушає еллінських митців, закликаючи їх переходити в лоно римської культури, демонстрував «двомовність» (його роль виконував народний артист СРСР Василь Лановий, до речі – мій земляк із Одещини)! Парра, таким чином, зробив Лесині алюзії абсолютно прозорими...
— Володимир Панченко, http://litakcent.com/2011/02/25/propoviduvaty-v-pusteli/

Фільмографія

• «Поштовий роман» (1969, Петро Шмідт)
• «Проводи» (1977, Сергій Старосельський)
• «Талант» (1977, Олексій Миколайович Бережков)
• «Сіль землі» (1978, Григорій Володимирович Бенедиктін)
• «Будинок будується» (1978, Прохоров, співробітник проектного інституту)
• «Стратегія ризику» (1978, Фарід Керімович Аскеров, нафтовик, начальник нафторозвідувальної експедиції)
• «Світ у трьох вимірах» (1979, Лебедянцев)
• «Політ з космонавтом» (1980, Вахняк, рецидивіст)
• «Особливо важливе завдання» (1980, Леонід Віталійович Лунін)
• «Всім — спасибі!» (1981)
• «Третій вимір» (1981, Юрій Дмитрович Букрєєв)
• «20 грудня» (1981, Мойсей Урицький)
• «Тропініни» (1981, Олексій Дмитрович Тропінін, районний військовий комісар, полковник)
• «Місце дії» (1983, Петро Костянтинович Пушкарьов)
• «Хто сильніший за нього» (1984, білогвардійський офіцер)
• «Прийдешньому віку» (1985, Віктор Сергійович Бархатов)
• «Сильніше за всіх інших велінь» (1987, Огарьов)
• «Гулящі люди» (1988, Патріарх Никон)
• «Смерть у кіно» (1990) та ін.

Посилання

• Парра Олександр на сайті IMDb (англ.)
• Парра Олександр Володимирович (dic.academic.ru)(рос.) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]