Парфан Надія Ярославівна

Надія Парфан (нар. 19 квітня 1986, Івано-Франківськ) — кінопродюсерка, кінорежисерка, культурологиня, громадська активістка, співзасновниця Міжнародного фестивалю кіно та урбаністики «86» у Славутичі^[1][2], онлайн-кінотеатру Takflix та компанії-дистриб'ютора документального кіно 86PROKAT^[3]. Членкиня Української кіноакадемії.

Надія Ярославівна Парфан
Народилася	19 квітня 1986(1986-04-19) (39 років) Івано-Франківськ
Громадянство	Україна
Національність	українка
Діяльність	кінопродюсерка, кінорежисерка
Відома завдяки	співзасновниця Міжнародного фестивалю кіно та урбаністики «86» засновниця медіаплатформи Такфлікс
Alma mater	Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Заклад	86 і Такфлікс
IMDb	ID 8569035
Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис

Надія Парфан народилася 19 квітня 1986 року в Івано-Франківську^[4].

Освіта

Вивчала культурологію в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» (2007 р. — бакалавр^[5], 2009 р. — магістр^[6]) та соціальну антропологію в Центральноєвропейському університеті^[7].

У 2014—2015 роках навчалась на курсі документальної режисури у Школі Анджея Вайди.

Кар'єра

Лінійна продюсерка документального фільму «Заміж за іноземця» Джонатана Нардуччі (2014)^[8]. Продюсерка проекту MyStreetFilmsUkraine^[1], фільмів «On The East» (2015, режисер — Петро Армяновський), «Гострий біль» (2017, режисер — Валерій Пузік), «Я люблю тебе» (2017, режисерка — Анна Насадюк).

У 2012—2013 роках була стипендіаткою Програми академічних обмінів ім. Фулбрайта в США.

Авторка статей та наукових публікацій у журналах «Korydor», «Спільне»^[9], «Політична критика», «Україна Модерна».

Колишня активістка Феміністичної Офензиви.

У 2018 році Надія спільно з продюсером Іллею Гладштейном заснувала продакшен-компанію Phalanstery Films, що надає повний спектр послуг місцевого виробництва для міжнародних документальних і телевізійних проєктів — розробка, виробництво та постпродукція.

В липні 2019 року на Одеському міжнародному кінофестивалі відбулася прем'єра її першого повнометражного документального фільму «Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго», що розповідає про діяльність хору працівників цієї установи. Світова ж прем'єра картини відбулася на фестивалі Visions Du Reel в Швейцарії, що є одним з найбільших документальних форумів світу.

31 грудня 2019 року Надія Парфан запустила онлайн-платформу Такфлікс, що працює за принципом «відео за запитом», де можна легально дивитися українські фільми^[10].

В 2023 році короткометражний фільм «Я не хотіла робити фільм про війну» був опублікований на сайті Нью-Йоркер^[11]. Того ж року її перша ігрова робота, короткометражна стрічка про кохання двох українок у Києві під час повномасштабної війни «Це побачення», у лютому отримала нагороду Берлінале^[12] і в березні була опублікована на Takflix і на британській платформі Nowness^[en][13].

Вибрана фільмографія

• 2014 — Екзарх
• 2015 — До відома пасажирів!
• 2015 — Битва за «Жовтень»
• 2016 — «Reve ta Stohne» їдуть на Захід^[14]
• 2017 — Новосілля^[4]
• 2019 — Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго
• 2021 — Жінки, що грають в ігри^[15]
• 2022 — Я не хотіла робити фільм про війну^[11]
• 2023 — Це побачення^[13]