Парфенов Петро Павлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Парфенов.

Петро Павлович Парфенов (1901(1901), слобода Пушкарна Бєлгородського повіту Курської губернії, тепер Бєлгородської області, Російська Федерація — 1973, Москва) — радянський господарський діяч, директор Харківського і Алтайського тракторного заводів. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в травні 1940 — січні 1949 р. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Парфенов Петро Павлович
рос. Петр Павлович Парфенов
Народився	1901  слобода Пушкарна Бєлгородського повіту Курської губернії
Помер	1973
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	політик
Alma mater	Харківський технологічний інститут
Партія	КПРС
Нагороди

Біографія

Народився у родині залізничника. Закінчив міське училище та єдину трудову школу (колишню евакуйовану Слуцьку гімназію) у місті Бєлгороді. У 1920—1923 роках — студент Харківського технологічного інституту.

Трудову діяльність розпочав у 1923 році техніком-креслярем на Харківському паровозобудівному заводі (ХПЗ). Працював техніком-конструктором і конструктором ХПЗ.

У 1925—1926 роках — у Червоній армії: командир взводу зв'язку.

У 1926—1930 роках — механік, заступник начальника ковальського цеху Харківського паровозобудівного заводу (ХПЗ) імені Комінтерну. У 1930—1937 роках — начальник ковальського відділу (цеху) ХПЗ імені Комінтерну.

Член ВКП(б) з 1931 року.

У 1937—1938 роках — заступник директора, головний інженер ХПЗ імені Комінтерну.

У березні 1938 — жовтні 1939 року — директор Харківського паровозобудівного заводу (ХПЗ) імені Комінтерну.

З 23 жовтня 1939 по 1942 рік — директор Харківського тракторного заводу (ХТЗ) імені Серго Орджонікідзе. У 1941 році, під час німецько-радянської війни, займався евакуацією Харківського тракторного заводу в Алтайський край.

У січні 1942 — серпні 1946 року — перший директор Алтайського тракторного заводу (АТЗ) у місті Рубцовську Алтайського краю.

З 22 серпня 1946 року — заступник міністра сільськогосподарського машинобудування СРСР; заступник міністра автотракторної промисловості СРСР. Потім — завідувач сектору Державного комітету з праці і заробітної плати СРСР.

Нагороди

• два ордени Леніна (1944, 1948)
• орден Трудового Червоного Прапора (26.03.1935)
• Сталінська премія ІІ ст. (1950)
• ордени
• медалі

Джерела