Пасовище

Пасови́ще^[1], пасови́сько^[2][3], пасови́ця^[4][5], па́ша^[6], діал. пашня́^[7] — земельне угіддя, покрите рослинністю, що використовується тваринами (худобою, птицею) як підніжний корм. Пасовища ділять на природні і сіяні, або штучні. Рослинний покрив природних пасовищ складається головним чином з багатолітніх дикорослих трав, інколи з лишайників (тундра), напівчагарників і чагарників (тундра, напівпустеля і пустеля). Сіяні пасовища створюють висіюванням суміші злакових багатолітніх і однорічних трав.

Велика рогата худоба пасеться на пасовищі

Вівці на пасовищі

Країнами з найбільшими площами пасовиськ вважаються Угорщина, Монголія та Данія^{[джерело?]}.

Розрізняють такі типи пасовищ: суходольні, обводнені, болотисті, гірські та інші.

Історія

Запольні володіння — пасовиська, сінокоси, луки, рідше — орні землі, які розташовувалися за межею основних індивідуальних полів (тобто були «за полем») жителів села і перебували в спільному володінні всіх членів сільської громади. У ході аграрної реформи XVI століття запольні землі були поміряні на волоки і, в міру їх господарського освоєння, обкладалися відповідними податками. У структурі запольних володінь виділялися «застінки» орні та «для вигону худоби зоставлені», «обруби сіножатні», залишені для сінокосів тощо. Розміри З.в. були досить різними й коливалися від кількох моргів до десятків волок^[8].

Інші значення

• Пасовище — місце у водоймі з природним кормом для водних тварин або риби.