Пасічник Володимир Михайлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пасічник.

Пасічник Володимир Михайлович (24 серпня 1935(19350824) — 3 листопада 2013) — український громадський діяч.

Пасічник Володимир Михайлович
Народився	24 серпня 1935(1935-08-24)  Попівці, Золочівський район, Львівська область, Україна
Помер	3 листопада 2013(2013-11-03) (78 років)  Харків, Україна
Країна	Україна
Діяльність	громадський активіст
Alma mater	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Нагороди

Біографія

Народився 24 серпня 1935 року на Львівщині  в селі Попівці Підкамінського (нині Бродівського) району.

Володимир Михайлович Пасічник разом із родиною зазнав тяжких життєвих випробувань, серед яких — заслання до Сибіру у 1940-х роках, коли сім’я опинилася на межі виживання. У засланні він рано подорослішав, переживши переслідування та утиски. Наприкінці 1947 року родина Пасічників повернулася в Україну.

Після проходження військової служби (1954) Володимир Пасічник залишився на Слобожанщині, працював у ливарному цеху Харківського тракторного заводу.

З 1957 р. жив у Люботині.

Здобував освіту заочно на філологічному факультеті Харківського державного університету. Його дипломну роботу, присвячену творчості Івана Франка, не допустили до захисту через звинувачення у виявах «буржуазно-націоналістичної ідеології». За рішенням партійних зборів його було відраховано з університету, і лише у 1993 році Пасічник отримав диплом про вищу освіту. У спогадах зазначав, що після відрахування багато викладачів, побоюючись репресій, уникали з ним спілкування ^[1].

Наприкінці 90-х років і на початку ХХІ століття працював проректором Інституту сходознавства і міжнародних відносин «Харківський колегіум».

Помер 3 листопада 2013 року у м. Харкові.^[2]

Громадська діяльність

Володимир Пасічник — один із засновників Народного Руху України та його очільник на Харківщині з 1990 по 1993 рік, до 2009 року голова громадської організації Харківської крайової організації Народного Руху. Заснував також на Харківщині Харківську групу Української Гельсінської Спілки, обласну організацію Товариства української мови ім. Т. Шевченка.

Був ініціатором і організатором встановлення у Харкові першого в Україні Хреста жертвам Голодомору (1990 р.), Пам'ятного знаку, встановленого на честь проголошення Декларації про суверенітет (1990 р.) та Пам'ятний знак Української Повстанської Армії (1992 р.).

Автор багатьох ліричних, патріотичних, філософських поезій, поем; частина з яких була опублікована в збірці поезій «Святе письмо поезії», Харків, «Майдан» — 2012 р.

Автор багатьох публіцистичних виступів у ЗМІ, на радіо й телебаченні, публікацій у періодичних виданнях, де виступав з різних актуальних питань державного будівництва та громадсько-політичних проблем.

Нагороди

• Орден «За заслуги» III ступеня^[3]
• Подяка Президента України.