Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Пасічник Світлана Анатоліївна
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Світла́на Анато́ліївна Па́січник (нар. 23 березня 1975, Овідіополь, Українська РСР, СРСР) — колишня українська гандболістка, яка була натуралізована Хорватією, і грала за збірну Хорватії на позиції правої півсередньої.
Remove ads
Біографія
Узагальнити
Перспектива
Почала займатися гандболом з 1982 року. Бабуся Світлана дружила з відомою гандболісткою Тетяною Макарець, яка теж родом з Овідіополя, і відвела онуку на гандбол, щоб та теж стала знаменитою. Перший тренер — Володимир Семенович Бондаренко[3]. Займалася у рідному місті до 13 років, потім до 15 років навчалася у київському спортивному ліцеї-інтернаті. Після цього тренувалася у столичному «Спартаку», відвідувала школу та почала грати за іншу команду, оскільки столична команда в той час був дуже сильною, а молода гравчиня не могла потрапити у склад[4].
Після випуску зі спортінтернату[5] з 1992 року виступала за кіровоградський «Інгул», де провела 7 років[6].
1998 року почала закордонну кар'єру у хорватському клубі «Звєчєво» (Пожега). Впродовж трьох сезонів поспіль ставала найкращою бомбардиркою чемпіонату, за їй вручили пам'ятний іменний браслет, а тренер національної команди Хорватії Ненад Шоштарич запропонував виступати за цю збірну[5]. Після цього хорватський клуб збанкрутував і Пасічник переїхала у Словенію, де приєдналася до команди «Дегро Піран». 2002 року вона повернулася до Хорватії, де протягом 9 років виступала за команди, що розігрували перші два місця у чемпіонаті — «Локомотив» (Загреб) і «Подравку» (Копривниця). З ними вона виграла 7 титулів чемпіонки та 6 кубків Хорватії. 2006 році Пасічник разом з «Подравкою» дійшла до фіналу Кубка ЄГФ[7].
2011 року Світлана Пасічник переїхала до російської «Зірки» (Звенигород)[8][2], з якою в тому самому році зіграла у чвертьфіналі Кубка кубків ЄГФ[9].
2012 року після одного сезону у «Зірці» клуб розстався з правою півсередньою і вона завершила кар'єру у віці 37 років[10].
Після завершення професіональної ігрової кар'єри повернулася до рідного Овідіополя, де працювала тренеркою з гандболу у ДЮСШ №1 Овідіопольського району[11], а також виступала за ветеранські команди. У складі команди м. Овідіополя стала переможницею всеукраїнського турнір серед ветеранів 2015[12] і 2016[13] рр., а також була визнана найкращою гравчинею цих турнірів. Також 2015 року у складі команди Одеський регіон посіла 6 місце на Європейських іграх з гандболу серед ветеранів, що проходили у Франції[14].
2017 року у складі команди Одеський регіон перемогла у всеукраїнському турнірі серед ветеранів Кубок Імпульсу. а також виграла звання найкращої гравчині[15].
24 лютого 2022 року після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну пішла до місцевого ТЦК та СП, щоб долучитися до українського війська. Оскільки Пасічник не мала військового квитка, то там записали її телефон і попоросили почекати. Згодом стала бойовою медикинею в одному з батальйонів 122-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Під час одного з ворожих обстрілів Пасічник була поранена[16].
Remove ads
Титули і досягнення
- Чемпіонат Хорватії
Чемпіонка (7): 2004, 2006, 2007, 2008, 2009, 2010, 2011
- Кубок Хорватії
Володарка (6): 2005, 2006, 2008, 2009, 2010, 2011
- Кубок ЄГФ
Фіналістка (1): 2006
- Кубок кубків ЄГФ
- Півфіналістка (1): 2008
- Чвертьфіналістка (3): 2003, 2007, 2012
- Середземноморські ігри
Бронзова призерка (1): 2005
Індивідуальні нагороди
Примітки
Література
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads