Патологічний перелом

Патологічний перелом — це перелом кістки, спричинений слабкістю кісткової структури, що призводить до зниження стійкості до нормальних механічних навантажень^[1].

Патологічний перелом плечової кістки у пацієнта з метастазами нирково-клітинної карциноми.

Причинами паталогічних переломів можуть бути остеопороз, остеомаляція, хвороба Педжета, остити(інші мови), недосконалий остеогенез(інші мови), кісти(інші мови) та пухлини.

Перелом через крихкість — це тип патологічного перелому, що виникає внаслідок травми, яка була б недостатньою перелому нормальної кістки (наприклад, падіння з висоти стояння)^[2]. Існує кілька типових місць переломів через крихкість: переломи хребців, шийки стегнової кістки(інші мови), тазу, проксимального відділу плечової кістки та перелом зап'ястя за Коллесом^[3].

Патологічні переломи виглядають як поперечні переломи майже під кутом 90 градусів до довгої осі кістки (так званий «перелом крейдяної палички»). При патологічному компресійному переломі хребця(інші мови) зазвичай руйнується все тіло хребця.

Діагностика

Для визначення оптимального шляху лікування, для початку слід з'ясувати першопричину перелому. Якщо причина невідома, слід провести ретельне обстеження, включно з лабораторними аналізами та радіологічними дослідженнями — зазвичай проводять МРТ ураженої ділянки, а також КТ грудної клітки, черевної порожнини та тазу (для стадіювання або виявлення первинного злоякісного новоутворення). Часто для отримання гістопатологічного або цитологічного(інші мови) діагнозу береться біопсія з місця перелому. Поширеним методом первинної біопсії є тонкоголкова аспіраційна цитологія^[4].

Якщо інші патології (наприклад, рак) виключені, жінкам у постменопаузі та чоловікам віком за 50 років, які звертаються з переломом стегна після незначного падіння, може бути поставлений діагноз остеопорозу незалежно від мінеральної щільності кісткової тканини та запропоновано відповідне лікування. Також діагноз може бути поставлений, якщо попередній перелом кісток тазу, хребця, зап'ястя або проксимального відділу плечової кістки поєднаний з остеопенією^[3].

Лікування

Звичайним хірургічним методом лікування переломів деяких довгих кісток, таких як стегнова, великогомілкова та малогомілкова кістки є інтрамедулярна фіксація^[5]. Однак метод фіксації має залежати від кількох факторів: місця перелому, основної причини, прогнозу основної причини та рівня активності пацієнта. Потенціал загоєння перелому також відрізняється для різних злоякісних новоутворень, що необхідно враховувати. Наприклад, якщо очікується довга тривалість життя пацієнта, фіксація має бути міцнішою, щоб врахувати знижений потенціал загоєння, що може бути аргументом на користь повної заміни ділянки перелому протезом замість внутрішньої фіксації (яка залежить від загоєння перелому). З іншого боку, у випадку пацієнта з поганим прогнозом або низьким рівнем активності, може бути достатньо мінімально інвазивної внутрішньої фіксації для покращення якості життя, оскільки у цьому випадку пацієнт або не проживе достатньо довго, щоб фіксація не дала результату, або не буде достатньо активний, щоб знижений потенціал загоєння став проблемою^[4].

Для патологічних переломів у разі метастатичного захворювання, коли знадобиться післяопераційне опромінення, перевагу можна надавати імплантату з вуглецевого волокна з огляду на його рентгенопрозорість, що дозволяє краще візуалізувати уражену ділянку на рентгенівських знімках^[6].

Крім того, існує кілька систем оцінювання, які допомагають в оцінці неминучих патологічних переломів, коли патологічний процес вже послабив кістку, але до перелому ще не призвів. Найчастіше використовуються шкала Міреля (для метастатичного захворювання довгих кісток) та шкала Гаррінгтона (для метастатичного захворювання проксимального відділу стегнової кістки). Для обох цих інструментів оцінка ґрунтується на подібних критеріях: місцезнаходження перелому, симптоми пацієнта, розмір ураження та тип ураження, і чим вищий бал, тим вищий ризик перелому. На підставі шкали Міреля (якщо бал більше 8), фіксацію кістки слід проводити профілактично. Замість традиційної фіксації здійснюється внутрішня, разом з лікуванням основної причини^[7][8].