Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Пединівка
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Педи́нівка — село в Україні, у Шевченківській сільській громаді Звенигородського району Черкаської області, центр сільської ради, якій підпорядковане також селище Шампанія. Населення — 642 особи.
Remove ads
Географія
Село розташоване за 25 км на північний схід від районного центру — міста Звенигородка та за 35 км від залізничної станції Городище. Через село протікає річка Вільшанка.
Історія
Узагальнити
Перспектива
За переказом старожилів, першим поселенцем на території села був козак Педан, тому назва була Педанівка, а по його смерті село стали називати Пединівка.
Згадки про існування вже великого села Пединівки можна зустріти в реєстрах козаків Війська Запорозького, складеного 1649 року Богданом Хмельницьким під час війни з польським королем Яном Казимиром. У Гавриленковій сотні Корсунського полку було чимало козаків із Кирилівки, Пединівки, Тарасівки та інших навколишніх сіл. Про це свідчать записи таких прізвищ з реєстру: Ілько Тарасівський, Роман Пединенко (відповідно Ілько з Тарасівки, Роман з Пединівки, Гаврило Моринський з Моринець, реєстр складався за назвою сіл. Жителі цієї місцевості брали активну участь у всенародному визвольному русі, очолюваному Богданом Хмельницьким у складі Корсунського полку.
На кінець XIX століття Пединівка була досить великим селом і волостю. У селі проживало 2 219 осіб, з них: чоловіків — 1 102, жінок — 1 117. До складу Пединівської волості входило 8 сіл: Будище, Верещаки, Гнилець, Журавка, Майданівка, Моринці, Сегединці.
До Жовтневого перевороту в селі була однокласна церковноприходська школа. Знаходилась вона біля церкви в хаті дяка. У школі не було парт, а були довгі столи і довгі лави.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923–1933 та 1946–1947 роках.
431 мешканців села брали участь у боях радянсько-німецької війни, 146 з них загинули, 58 нагороджені орденами й медалями.
Станом на початок 70-х років ХХ століття в селі розміщувалась центральна садиба колгоспу «Дружба», за яким було закріплено 1,7 тисяч га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1,4 тисячі га орної землі. Господарство вирощувало зернові культури і цукрові буряки, було розвинуте тваринництво. Допоміжною галуззю було рибництво. Працював цегельний завод.
Також на той час працювали восьмирічна школа, клуб, бібліотека з фондом 7,6 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт.
12 вересня 2015 року митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан освятив облаштоване під храм приміщення, раніше духовні потреби здійснював священник УПЦ МП, віряни вирішили перейти до КП[3].
Remove ads
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
Пам'ятки
Попівка — ландшафтний заказник місцевого значення.
Відомі люди
В селі народились:
- Стоноженко Олександр Васильович — військовий, генерал-лейтенант;
- Щербак Григорій Каленикович — у минулому викладач Військово-інженерної академії ім. Кубишева;
- Доля Олександр Васильович — кадровий військовий, працював ректором Інституту цивільної авіації в Києві;
- Задорожній Василь Кирилович — професор Київського державного університету;
- Ракша Євген Ігорович — доктор сільськогосподарських наук;
- Тарануха Михайло Семенович — генерал-майор.
Багато часу у селі проводив Красюк Микола Ігорович, український поет, який писав шрифтом Брайля.
Remove ads
Джерела
Примітки
Література
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads