Педро Севальйос

Педро Севальйос Ґуерра (ісп. Pedro Ceballos Guerra; 1759–1838) — іспанський дипломат і політик, двічі очолював уряд країни під час Наполеонівських війн.

Педро Севальйос
Державний секретар Іспанії
13 грудня 1799 — 3 березня 1808 року
Монарх:	Карл IV
Попередник:	Маріано Луїс де Уркіхо
Наступник:	Гонсало О'Фаррілл
19 березня — 7 липня 1808 року
Монарх:	Фернандо VII
Попередник:	Гонсало О'Фаррілл
Наступник:	Маріано Луїс де Уркіхо
15 листопада 1814 — 24 січня 1816 року
Попередник:	Хосе Мігель де Карвахаль-Варгас
Наступник:	Хуан Естебан Лосано
26 січня — 30 жовтня 1816 року
Попередник:	Хуан Естебан Лосано
Наступник:	Хосе Гарсія де Леон-і-Піссарро
Народження:	1 серпня 1759(1759-08-01)[1]  Сан-Фелісес-де-Буельна, Кантабрія, Іспанія
Смерть:	29 травня 1838(1838-05-29)[1] (78 років)  Севілья, Іспанія
Країна:	Іспанія
Освіта:	Університет Вальядоліду
Нагороди:	Gentilhombre de cámara con ejerciciod (1798)
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Севальйос.

Життєпис

Навчався у різних навчальних закладах, після чого 1777 року вступив до університету Вальядоліда, де вивчав право. Вже 1781 року став професором того ж вишу. Займався викладацькою діяльністю в alma-mater до 1790.

Після цього Севальйос перейшов на дипломатичну службу. Від 1793 до 1795 року займав пост першого секретаря іспанського посольства в Лісабоні. Після цього він повернувся на батьківщину, де обіймав посаду міністра фінансів.

1799 року іспанський король Карл IV призначив Севальйоса на посаду державного секретаря (фактично глави уряду)^[2]. Натомість Севальйос не мав особливих політичних талантів, через що був змушений поділитись владою з амбіційним Мануелем Годоєм, колишнім державним секретарем. Останній був фаворитом королівської пари й фактичним керівником держави.

Становище Іспанії було нестійким від самого початку Наполеонівських війн, а 1808 року воно похитнулось ще сильніше. Іспанія та Франція планували вторгнення до меж їхнього спільного ворога — Португалії — втім французи планували зрадити союзника та захопити Іспанію. Коли це стало відомо іспанській еліті, вони змусили короля зректись престолу на користь Фернандо VII. Однак такий крок не зміг зупинити Наполеона, й іспанський король був взятий у полон.

Севальйос подав у відставку та втік до Лондона, повернувшись на батьківщину тільки 1814 року після звільнення Мадрида. Тоді він знову зайняв пост голови уряду, втім його каденція була нетривалою.