Пейре д'Алвернь

Пе́йре д'Алве́рнь, Пейре д'Овернь, Пейре Оверньський (Peire d'Alvernhe, Peire d'Alvergne, Pierre d'Auvergne) (нар. 1130) — трубадур з Оверні (роки творчості 1149–1170).

Пейре д'Алвернь
Народився	1120  Клермон-Ферран
Помер	1168
Країна	Франція
Діяльність	трубадури, композитор
Знання мов	староокситанськаd[1]
Пейре д'Алвернь у Вікісховищі

Трубадур Пейре д'Овернь

За різними оцінками, збереглося від 21 до 24 творів цього поета. Він розробляв новий стиль поезії трубадурів — «вишуканий» (trobar prim або trobar ric). «Вишукана манера виразу» поєднувала в собі все найкраще, що могли дати два напрямки лірики трубадурів — «темний» і «легкий» стилі. Середньовічний життєпис називає Пейре Овернського «найкращим у світі трубадурів» до приходу Гіраута де Борнеля.

Біографія

За словами трубадура Бернара Марті, Пейре Овернський відмовився від духовного сану заради життя мандрівного поета. Можливо, саме він згадується в документах Монпельє від 1148 року під іменами Petrus d'Alvengue і Petrus de Alvernia. Зробивши перерву в своїх мандрах, він провів деякий час в суді Раймбаут d'Aurenga на Cortezon. [Життєпис Пейре свідчить, що він був сином міщанина з єпархії Клермон. Відповідно до нього, Пейре був гарний, привабливий, розумний і вважався «першим найкращим поетом, що перейшли гори (Піренеї)». Пейре бував як при дворах феодалів південної Франції, так і при кастильському дворі. Є припущення, що автором його віди був Дофін Овернський, який знав трубадура в останні роки його життя. Пейре також писав «благочестиві пісні», відомі шість його творів цього жанру, присвячені питанням релігії, благочестя і духовності. За часів Пейре ще не з'явилося поняття «кансо» (canso), вірші трубадурів називалися «верс» (vers). Навіть у роботах більш світської спрямованості, можна виявити моралізаторські впливи Маркабрюна, з творами якого Пейре мав можливість познайомитися. Одна з останніх пісень Маркабрюна є сатирою на Пейре Оверньського.

Література

• Пісні трубадурів. — М.: Наука, 1979
• d'Alvernha, Peire. Liriche. Alberto del Monte (trans. and ed.) Turin: Loescher-Chiantore, 1955.
• Aubrey, Elizabeth. «References to Music in Old Occitan Literature.» Acta Musicologica, 61:2 (May—Aug., 1989), pp. 110–149.
• Aubrey, Elizabeth. The Music of the Troubadours. Indiana University Press, 1996. ISBN 0-253-21389-4.
• Egan, Margarita (ed. and trans.) The Vidas of the Troubadours. New York: Garland, 1984. ISBN 0-8240-9437-9.
• Gaunt, Simon, and Kay, Sarah. «Appendix I: Major Troubadours» (pp. 279–291). The Troubadours: An Introduction. Simon Gaunt and Sarah Kay, edd. Cambridge: Cambridge University Press, 1999. ISBN 0 521 574730.
• Harvey, Ruth. «Courtly culture in medieval Occitania» (pp. 8—27). The Troubadours: An Introduction. Simon Gaunt and Sarah Kay, edd. Cambridge: Cambridge University Press, 1999. ISBN 0 521 574730.
• Lang, H. R. «The Relations of the Earliest Portuguese Lyric School with the Troubadours and Trouvères.» Modern Language Notes, 10:4 (Apr., 1895), pp. 104–116.
• Léglu, Catherine. «Moral and satirical poetry» (pp. 47—65). The Troubadours: An Introduction. Simon Gaunt and Sarah Kay, edd. Cambridge: Cambridge University Press, 1999. ISBN 0 521 574730.
• Paterson, Linda. «Fin'amor and the development of the courtly canso» (pp. 28—46). The Troubadours: An Introduction. Simon Gaunt and Sarah Kay, edd. Cambridge: Cambridge University Press, 1999. ISBN 0 521 574730.
• Pattison, Walter T. «The Background of Peire D'Alvernhe's Chantarai D'Aquest Trobadors.» Modern Philology, 31:1 (Aug., 1933), pp. 19—34.
• Pattison, Walter T. «The Troubadours of Peire D'Alvernhe's Satire in Spain.» PMLA, 50:1 (Mar., 1935), pp. 14—24.
• Puckett, Jaye. «Reconmenciez novele estoire: The Troubadours and the Rhetoric of the Later Crusades.» Modern Language Notes, 116:4, French Issue. (Sep., 2001), pp. 844–889.
• Shapiro, Marianne. «The Provençal Trobairitz and the Limits of Courtly Love.» Signs, 3:3 (Spring, 1978), pp. 560–571.
• Spence, Sarah. «Rhetoric and hermeneutics» (pp. 164–180). The Troubadours: An Introduction. Simon Gaunt and Sarah Kay, edd. Cambridge: Cambridge University Press, 1999. ISBN 0 521 574730.