Перехідний дипольний момент

Перехідний дипольний момент (англ. transition dipole moment) — осцилюючий електричний чи магнітний момент, що може бути індукованим у молекулярній частинці електромагнітними хвилями. Його взаємодія з електромагнітним полем буде резонансною, якщо частота поля відповідає різниці енергій між початковим та кінцевим станом переходу (${\displaystyle \Delta E=h\nu }$). Амплітуда моменту пов'язана з моментом переходу ${\displaystyle M_{nm}}$.

Розраховується як інтеграл від добутку хвильових функцій початкового ${\displaystyle \Psi _{n}}$ і кінцевого ${\displaystyle \Psi _{m}}$ станів спектрального переходу та відповідного оператора ${\displaystyle {\hat {D}}}$ дипольного моменту електроманітного випромінення:

${\displaystyle M_{nm}=e\int \Psi _{n}{\hat {D}}\Psi _{m}d\tau }$,

де e — заряд електрона, τ — узагальнені координати.

Джерела

• Глосарій термінів з хімії / укладачі: Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.