Першозванівська волость

Першозванівська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії.

Першозванівська волость
Центр	Першозванівка
Площа	28 661 (1886)
Населення	7794 осіб (1908)
Густота	24.9 осіб / км²

Станом на 1886 рік складалася з 9 поселень, 13 сільських громад. Населення — 3190 осіб (1662 чоловічої статі та 1528 — жіночої), 234 дворових господарства^[1].

Земля волості

	Площа, десятин	У тому числі орної, дес.
Сільських громад	2896	1441
Приватної власності	25120	8840
Казенної власності	525	350
Іншої власності	120	60
Загалом	28661	10691

Найбільші поселення волості:

• Першозванівка — колишнє власницьке село при річці Луганчик за 60 верст від повітового міста, 527 осіб, 107 дворів, православна церква, 2 щорічних ярмарки.
• Ганнівське — колишнє власницьке село при річці Луганчик, 136 особи, 23 двори, лавка.
• Еленівка — колишнє власницьке село при річці Луганчик, 473 особи, 76 дворів, лавка.
• Церковне — колишнє власницьке село при річці Луганчик, 409 осіб, 79 дворів, лавка.

За даними на 1908 рік до волості увійшла територія ліквідованої Кам'янської волості, населення зросло до 7794 осіб (3983 чоловічої статі та 3801 — жіночої), 1292 дворових господарств^[2].

Станом на 1916 року^[3]: волосний старшина — Скиба Трофим Іванович, волосний писар — Волковський Петро Йосипович, голова волосного суду — Кравченко Михайло Макарович, виконувач обов'язків секретаря волосного суду — Довбня Георгій Павлович.

Джерела

• Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с. (рос. дореф.)
• Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)