Петар Велімирович

Петар Велімирович (серб. Петар Велимировић) також відомий як Пера Велімирович (16 січня 1848 - 23 грудня 1911) — сербський політик, один із засновників Народної радикальної партії Сербії.

Петар Велімирович
серб. Петар Велимировић
Народився	16 січня 1848(1848-01-16)  Sikoled
Помер	23 грудня 1911(1911-12-23) (63 роки)  Белград, Королівство Сербія
Країна	Королівство Сербія
Діяльність	політик, державний діяч, педагог
Alma mater	Федеральна вища технічна школа Цюриха
Знання мов	сербська
Посада	прем'єр-міністр Сербії
Партія	Народна радикальна партія[1]

Біографія

Петар Велімирович народився в селі Сіколі, що поблизу Неготина^[2]. Закінчив інженерний факультет Політехнічного інституту (нині відомого як ETH Zurich) у Цюріху в 1876 році. Після арешту як послідовника Светозара Марковича за участь у соціалістичних подіях у Крагуєваці, перебрався до Угорщини^[2]. Після придушення повстання Тимощини у 1883 році він емігрував до Болгарії, де недовго викладав у софійській гімназії^[2]. Пізніше, через десять років, він повернувся до Сербії. Де він був призначений міністром громадських робіт у 1887 році, в уряді Йована Ристича, у цьому ж відомстві працював в урядах Джордже Сімича, Ніколи Пашича і Сави Груїча. Наприкінці 1902 року Велімирович сформував власний кабінет, який проіснував недовго (один місяць)^[2].

У 1903 році Велімирович був головою сесії Народної Скупщини, на якій було прийнято рішення про обрання Петра I королем Сербії. Вдруге Велімирович очолював уряд з 7 липня 1908 року по 11 лютого 1909 року. Петар Велімирович помер у Белграді у віці 63 років.