Петар Гойнікович

Петар Гойнікович (серб. Петар Гоjниковић; *бл. 870 — †після 917) — жупан (князь) Рашки (Сербії) у 892—917 роках.

Петар Гойнікович серб. Петар Гојниковић
Жупан Рашки
Правління	892—917
Попередник	Прибіслав
Наступник	Павло
Біографічні дані
Релігія	православна церква
Народження	бл. 870 Старий Рас, Нові Пазар, Сербія
Смерть	після 917
Поховання	Church of Saint Apostles Peter and Pauld
Діти	Swewlad Id і Hvalimir of Duklad
Династія	Властимировичі
Батько	Гойнік

Життєпис

Походив з династії Властимировичів. Син Гойніка, жупана Рашки. Зійшов на престол за допомогою Візантії, вигнавши свого двоюрідного брата Прибіслава. У 880 роках Гойнік після конфлікту з братом Мутімиром втік до Булгарського каганату. Втім Петар підтримав свого стрийка Мутімира, залишившись у Рашці. Але незабаром вимушений був втекти до Хорватії, під захист тамтешнього князя Бранімира.

Завдяки дипломатії Петар зумів забезпечити протягом тривалого часу утримання престолу. У 894 році переміг небожа Брана Прибіславовича, який вдерся до Рашки з Хорватії. Брана було схоплено й за наказом жупана засліплено. У 896 році було переможено двоюрідного брата Клонімира біля фортеці Дестінікон. 897 року Болгарія визнала Петра жупаном Рашки, натомість той визнав зверхність болгарських володарів. У цей же час Петар сприяв поширенню християнства серед сербів.

Змінили ситуацію амбіції спадкоємця болгарського трону — Симеона, який бажав стати царем і домігся коронації в Константинополі 913 року. Втім у 914 році стався політичний конфлікт між болгарами і візантійцями, що призвело до загострення візантійсько-болгарських відносин. Загострення це відбилося також на Рашці, з якою регентша при імператорі Зоя Карбонопсіна спробувала укласти союз з князем Петарм.

Водночас жупан Петар поширив свою владу Боснійську долину, на князівство Паганію і тим самим вступив у конфлікт з князем захумлян Михайлом Вишевичем, союзником болгар. Останній налаштував болгарського царя проти Петра, який нібито в змові з угорськими вождями готувався до походу проти Болгарії. В свою чергу жупан Петар намагався отримати підтримку від Льва Рабдуха, візантійського намісника Діррахія.

Цар Симеон I після перемоги над візантійцями у битві при Ахелої, того ж року спрямував проти Петра своє військо на чолі з сербським родичем — Павлом Брановічем, який був зведений Симеоном на сербський престол, а Петра було відправлено до Болгарії. Після цього Сербія знову опинилася під владою Болгарії. Подальша доля Петра невідома.

Джерела

• Fine, John Van Antwerp (1991). The Early Medieval Balkans: A Critical Survey from the Sixth to the Late Twelfth Century. Michigan: The University of Michigan Press. ISBN 0-472-08149-7.
• Živković, Tibor (2008). Forging unity: The South Slavs between East and West 550—1150. Belgrade: The Institute of History, Čigoja štampa.