Петраков Олександр Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Петраков.

Олекса́ндр Васи́льович Петрако́в (6 серпня 1957, Київ, УРСР) — український футболіст і тренер (має «PRO»-диплом УЄФА^[1]). Заслужений тренер України, заслужений працівник фізкультури й спорту України, один із провідних українських футбольних фахівців у дитячо-юнацькому футболі. Як тренер 2019 року став молодіжним чемпіоном світу (до 20 років) — це найбільше досягнення в історії українського національного футболу. З 17 листопада 2021 року по 31 грудня 2022 року — головний тренер національної збірної України. З 14 січня 2023 року — головний тренер збірної Вірменії.

Олександр Петраков
Особисті дані
Повне ім'я	Петраков Олександр Васильович
Народження	6 серпня 1957(1957-08-06) (68 років)
	Київ, УРСР, СРСР
Громадянство	СРСР  Україна
Позиція	Центральний захисник
Юнацькі клуби
1975	«Динамо» (Київ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1976—1978 «Локомотив» (Вінниця) 69 (2) 1978—1979 СКА (Київ) 13 (0) 1979—1980 «Дніпро» (Черкаси) 41 (0) 1981—1982 «Авангард» (Рівне) 90 (2) 1983—1984 «Колос» (Нікополь) 46 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1993—1994 «Торпедо» (Запоріжжя) тренер 1996—1998 ЦСКА-2 (Київ) тренер 1998—1999 ЦСКА-2 (Київ) 2000—2001 «Спартак» (Суми) 2001 «Вінниця» 2001—2005 «Динамо» (Київ) тренер 2006—2010 РВУФК (Київ) тренер 2011—2012 Україна (U-17) 2012—2013 Україна (U-18) 2013—2014 Україна (U-19) 2014—2015 Україна (U-20) 2015—2016 Україна (U-17) 2016—2017 Україна (U-18) 2017—2018 Україна (U-19) 2018—2019 Україна (U-20) 2019—2020 Україна (U-17) 2021 Україна (U-18) 2021 Україна в.о. 2021—2022 Україна 2023—2024 Вірменія
Звання, нагороди
Звання	Заслужений тренер України
Нагороди	Заслужений працівник фізичної культури і спорту України
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.
Дані оновлено 12 січня 2023.

Життєпис

Клубна кар'єра

Вихованець київського «Динамо». Протягом кар'єри гравця виступав на позиції захисника у складі низки клубів нижчих ліг, а саме: «Локомотив» (Вінниця), СКА (Київ), «Дніпро» (Черкаси), «Авангард» (Рівне) та «Колос» (Нікополь), де за свою 8-річну кар'єру гравця зіграв понад 250 офіційних матчів (перша ліга СССР — 46 матчів, друга ліга — 213 та кубок — 4 офіційних матчі).

Тренерська кар'єра

Професіональну тренерську кар'єру розпочав в запорізькому «Торпедо», де входив до тренерського штабу впродовж 1993—1994 років, згодом працював на аналогічній посаді в ЦСКА-2 (Київ). А в 1998 році очолив другу київську армійську команду, яка в той час виступала в першій українській лізі. Згодом тренував учасників другого за рангом дивізіону України, а саме: «Спартак» (Суми) та ФК «Вінниця». Після чого подальша кар'єра Олександра Васильовича була вже пов'язана суто із дитячо-юнацьким футболом, спочатку він працював тренером в ДЮСШ «Динамо» (Київ), а вже потім в РВУФК (Київ). З 2010 року працює головним тренером різних юнацьких збірних України, де за підсумками різних років вже встиг здобути для українського футболу різноманітних міжнародних успіхів.

У 2019 році став чемпіоном світу зі збірною України до 20 років

18 серпня 2021 року призначений в.о. головного тренера національної збірної України^[2][3]. 17 листопада 2021 року призначений головним тренером національної збірної України. Петраков попросив знизити йому зарплатню, і на посаді головного тренера отримував у 7-8 разів менше за Шевченка, заявивши, що йому стільки не треба — «люди не зрозуміють»^[4][5]. Під його керівництвом у відборі на чемпіонат світу 2022 Україна завершила груповий етап двома перемогами та трьома нічиїми, в першій грі етапу плей-оф обіграла Шотландію (3:1), але у вирішальному матчі програла збірній Уельсу з рахунком 0:1^[6] та не пройшла до фінальної частини ЧС-2022. 31 грудня 2022 року контракт Петракова зі збірною України завершився^[7].

14 січня 2023 року став головним тренером збірної Вірменії^[8].

Досягнення

Як гравця

• Срібний призер Чемпіонату УРСР (1): 1979
• Бронзовий призер Чемпіонату УРСР (2): 1978, 1981

Як тренера

• Чемпіон світу серед молодіжних команд: 2019
• Учасник молодіжного чемпіонату світу: 2015 (1/8 фіналу)
• Учасник юнацького чемпіонату Європи: 2014 (5-е місце), 2018 (3-4-е місце)

Нагороди

• Почесне звання Заслужений працівник фізичної культури і спорту України (2019)^[9]
• Заслужений тренер України (2009)