Петришин Григорій Прокопович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Петришин.

Григорій Прокопович Петришин (12 червня 1934, с. Голгоча, Польща — 25 жовтня 1998, с. Швейків, Україна^[1]) — український священник, протоієрей, літератор.

Григорій Петришин
Григорій Прокопович Петришин
Народився	12 червня 1934(1934-06-12)  Голгоча, Підгаєцький район, Тернопільська область, СРСР
Помер	25 жовтня 1998(1998-10-25) (64 роки)  Швейків, Монастириська міська громада, Чортківський район, Тернопільська область, Україна
Громадянство	Польща →  УРСР →  Україна
Національність	українець
Діяльність	священник
Alma mater	Одеська духовна семінарія і Московська духовна академія

Життєпис

Григорій Петришин народився 12 червня 1934 року в селі Голгочі, нині Підгаєцької громади Тернопільського району Тернопільської области України.

Закінчив духовну семінарію в м. Одеса (1963) і духовну академію в м. Москва (1968, нині РФ). Служив душпастирем у селах Потутори Тернопільського (1963—1974), Гадинківці Чортківського (1974—1983), Заставці Чортківського (1983—1993), Вербів Тернопільського (1993—1996) і Швейків Чортківського (1996—1998) районів Тернопільської области. Проповіді супроводив, як правило, власними віршами.

Зазнавав утисків радянської влади.

Від 1993 — капелан Братства ОУН-УПА Подільського краю «Лисоня».

Помер 25 жовтня 1998 року.

Доробок

Автор збірки духовних поезій «Струмок з вічності» (2000; упорядниця Г. Петрук-Попик)^[2], публікацій в пресі.

Пам'ять

У 2004 році на родинному будинку в с. Голгоча встановлено меморіальну таблицю^[3].