Петровський Олександр Миколайович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Петровський.

Олександр Миколайович Петровський (нар. 24 лютого 1961, смт Навабадський^[1], Таджикистан) — український історик, археолог, культуролог, краєзнавець, педагог, громадський діяч. Кандидат історичних наук (1997), доцент. Член Національної спілки краєзнавців України^[2].

Олександр Петровський
Олександр Миколайович Петровський
Народився	24 лютого 1961(1961-02-24) (64 роки) Навабадський, Рудацький районd
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	історик, археолог, краєзнавець, педагог, громадський діяч
Alma mater	Сімферопольський державний університет Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України
Науковий ступінь	кандидат історичних наук України
Нагороди	Відзнака Тернопільської міської ради
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Олександр Петровський народився 24 лютого 1961 року в смт Навабадський Ленінського району Таджикистану, у час коли батько-українець проходив військову службу в Таджикистані.

Навчався в Тернопільській середній школі № 10 (1978). Закінчив Сімферопольський державний університет (1983, спеціальність — історія), докторантуру Львівського регіонального інституту Національної академії державного управління при Президентові України (2007).

У 1984—1985 роках проходив службу в армії^[1]. Працював учителем історії та суспільствознавства Сімферопольської середньої школи № 26^[1], вихователем у ПТУ № 1 та викладачем історії, майстром виробничого навчання в ПТУ № 4 (обидва — м. Тернопіль), у Тернопільському педагогічному інституті (нині ТНПУ): асистентом, старшим викладачем, доцентом катедри всесвітньої історії і методики її викладання, катедри стародавньої та середньовічної історії історичного факультету (1986 — серпень 2015), заступником декана географічного факультету (1989—1992), заступником декана історичного факультету (1992—2004), заступником голови науково-методичної ради (2000—2003), методистом з виховної роботи навчально-методичного центру професійно-технічної освіти в Тернопільській області (2015—2016).

Від 2016 — директор Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти.^[1]

Наукова діяльність

Засновник археологічно-краєзнавчого музею «Джерела» (1996) і науково-дослідницької лабораторії «Археологія Тернопільщини» (2000); науковий керівник археологічного клубу «АГУ СТІС». Голова історичної секції Тернопільського обласного відділу Малої АН України (2004).

Відкрив більше 40 археологічних пам'яток. Автор понад 100^[1] наукових і науково-методичних праць, краєзнавчих досліджень, зокрема словників-довідників «Епоха каменю» (1997), «Епоха енеоліту» (1998), монографій «Тернопілля: сторінки історії» (1995), «Культурна спадщина України: Загаєцький святого Іоанна Милостивого чоловічий монастир» (2005, співавтор).

Сфера наукових досліджень — наукові та організаційно-методичні засади охорони культурної спадщини, археологічне минуле України, зокрема Тернопільщини.

Нагороди

• відзнака Тернопільської міської ради (2013)^[2].