Петроченко Федір Федорович

Федір Федорович Петроченко (1898—1966) — радянський воєначальник, генерал-майор інженерно-танкової служби (05.07.1946)^[1].

Федір Федорович Петроченко
рос. Фёдор Фёдорович Петроченко
Народження	1898(1898) Заболоть, Цуріковська волость, Смоленський повіт, Смоленська губернія, Російська імперія
Смерть	1966(1966) Київ, УРСР, СРСР
Поховання	Лук'янівське військове кладовище
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	сухопутні війська
Роки служби	1918—?
Звання	Генерал-майор
Командування	Київське танко-технічне училище
Війни / битви	Громадянська війна в Росії Німецько-радянська війна
Нагороди	Медаль «За оборону Ленінграда» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»

Життєпис

Народився у селі Заболоть^[2], нині у складі Тюшинського сільського поселення Кардимовського району Смоленської області Росії.

Після Жовтневого перевороту — у Червоній гвардії в м. Ржев. З 1918 року — у Червоній армії. Член РКП(б) з 1919 року. Учасник громадянської війни в Росії: комісар артилерійського дивізіону.

З початком німецько-радянської війни інженер-полковник Ф. Ф. Петроченко — військовий інженер військової прийомки Управління ремонту і експлуатації Головного автобронетанкового управління РСЧА (ГАБТУ РСЧА), представник ГАБТУ РСЧА на Ленінградських авторемонтних заводах № 1 та № 2.^[3]

У 1942—1947 роках — начальник Київського танко-технічного училища.^[4]

З 1947 року — начальник Науково-дослідницького і випробувального автотракторного полігону (м. Бронниці, Московська область).

З 1954 року — начальник Науково-дослідницького інституту по гусеничним і колесним артилерійським тягачам і транспортерам (НДІ-21, Петродворець, Ленінградська область).

Нагороди

• орден Леніна (21.02.1945)^[5];
• два ордени Червоного Прапора (03.11.1944^[6], …);
• орден Червоної Зірки (10.11.1942)^[7];
• медалі.