Петрусь (поема)

«Петрусь» — поема Тараса Шевченка, написана 1850 року в в Оренбурзі.

Петрусь
автограф поеми «Петрусь»
Жанр	поема
Автор	Тарас Шевченко
Написано	1850
Опубліковано	1862

Написання

Зберіглися чистові автографи поеми у «Малій книжці»^[1] і у «Більшій книжці»^[2]. Автографи не датовані^[3].

Поема датується за місцем втографа у «Малій книжці» серед творів 1850 року та часом перебування Шевченка 1850 року в Оренбурзі, орієнтовно: січень — 23 квітня 1850 року, місце написання — Оренбург^[3].

Найраніший відомий текст — автограф у «Малій книжці», до якої твір переписано під № 4 до першого зшитка за 1850 рік в Оренбурзі з невідомого автографа на початку 1850 року, не пізніше 23 квітня — дня арешту поета. 1858 року, не раніше 18 березня і не пізніше 22 листопада, Шевченко переписав поему із значними виправленнями з «Малої книжки» до «Більшої книжки», текст якої остаточний. Назву «Петрусь» і підзаголовок «Поема» дописано пізніше олівцем^[3].

З «Малої книжки» поему переписано до рукописного списку невідомої особи з окремими, за свідченням О. Кониського, виправленнями Шевченка кінця 1850-х років, що належав Л. Жемчужникову і тепер не відомий^[4]. У списку чимало відмін, серед них і явні недогляди, описки, як-от: 28 — «Засохне молодость твоя» (замість «моя»); 55 — «Та й зраділа» (замість «заридала»); 83 — «А Всемогущий хоч і знає» (замість «зна») тощо^[3]. Але є відміни, які збігаються з текстом «Більшої книжки» або близькі до нього:

160 — 161 І вас отак не продала
За генерала, за палати
169 — 170 Що ж то буде
З превосходительною
195 Та й спать, упоравшись, лягла^[3]

З них рядки 169—170 відсутні у «Малій книжці», а у «Більшій книжці» мають варіант:

За генерала, за палати
І вас отак не продала^[3]

Рядок 195 відсутній у «Малій книжці», а у «Більшій книжці» має ідентичний текст. Це дає певні підстави віднести ці відміни списку, як твердив О. Кониський, до виправлень Шевченка^[3].

Після повернення Шевченка із заслання до Петербурга поема поширювалася в рукописних списках. Зберігся уривок списку (рядки 186—235) рукою П. Куліша з «Малої книжки» з незначними відмінами^[5][3].

Крім списку П. Куліша, відомі списки у рукописному «Кобзарі» (1865), переписаному Д. Демченком^[6], в рукописному «Кобзарі» (1866)^[7], у збірці «Сочинения Т. Г. Шевченка» (1862)^[8], у збірці Л. Карнаухової^[9][3].

Публікація

Вперше поему надруковано за «Більшою книжкою» із значними скороченнями (рядки 57 — 71, 106—107, 111—116, 131—134, 149—156, 181—186, 193—199, 204—205) під заголовком «З поеми „Петрусь“» у журналі «Основа» (1862, № 7, с. 1 — 5)^[3].

Вперше твір введено до збірки творів у виданнях: «Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова» (СПб., 1867, с. 552—559) і «Поезії Тараса Шевченка» (Львів, 1867, т. 1, с. 187—191); в обох випадках подано за «Більшою книжкою»^[3].

Сюжет

Твір має виразно соціальне спрямування. В центрі його — образ Петруся, кріпака-пастуха, якому дала притулок і освіту молода поміщиця-генеральша. Герой поеми виявляє властиве народові благородство душі, приймаючи на себе провину генеральші за її злочин — отруєння осоружного чоловіка. Самопожертва колишнього кріпака ставить його набагато вище від панів-благодійників. Причину трагедії персонажів поеми «Петрусь» поет вбачає в соціальній нерівності. Важливою в творі є тема долі жінки в кріпосницькому суспільстві, мотив нерівного шлюбу. Поема написана в психологічному плані. І. Франко та Ф. Колесса відзначали, що сюжет «Петруся» має фольклорну основу^[10].

Мистецтво

Поему «Петрусь» ілюстрували І. Їжакевич, Ф. Глущук й інші^[10].