Печернікова Ірина Вікторівна

Ірина Вікторівна Печернікова (рос. Печерникова Ирина Викторовна; 2 вересня 1945 — 1 вересня 2020) — радянська і російська акторка театру і кіно. Заслужена артистка РРФСР (1988).

Печернікова Ірина Вікторівна
Печерникова Ирина Викторовна
Народилася	2 вересня 1945(1945-09-02)[1]  Грозний, РРФСР, СРСР
Померла	1 вересня 2020(2020-09-01) (74 роки)  Q4252882?, Petrovskoye rural settlementd, Ростовський район, Ярославська область, Росія
Поховання	Ваганьковське кладовище
Громадянство	Росія
Діяльність	актриса театру і кіно
Alma mater	Школа-студія МХАТ
Роки діяльності	1966—2020
У шлюбі з	Борис Галкін і Соловйов Олександр Іванович
IMDb	nm0669573
Нагороди та премії

Зовнішні зображення
	Кадр з фільму «Доживемо до понеділка» (1968)

Життєпис

Ірина Печернікова народилася 2 вересня 1945 року в м. Грозному. З родиною переїхала до Москви.

Закінчила Школу-студію при МХАТ (1966).

З 1966 року — акторка Московського театру ім. Ленінського комсомолу.

З 1968 року — акторка Московського академічного театру ім. Вл. Маяковського.

У 1978—1990 рр. — акторка Державного академічного Малого театру.

У кінематографі дебютувала в 1967 році роллю дони Анни у фільмі-опері «Кам'яний гість». Акторка володіла тонким драматичним талантом, втілювала на екрані чарівних, романтичних, ліричних, жіночних героїнь. Однією з найкращих перших ролей акторки стала головна роль у картині «Доживемо до понеділка» (1968) реж. С. Ростоцького. Фільм отримав Золотий приз VI Міжнародного кінофестивалю в Москві (1969), Державну премію СРСР (1970), а також був визнаний Найкращим фільмом 1968 року за опитуванням журналу «Радянський екран».

Помітними ролями стали також роботи в картинах «Перше кохання» (1968, Зінаїда Засєкіна), «Сторінки журналу Печоріна» (1975, фільм-спектакль, княжна Мері; реж. А. Ефрос), «Два капітани» (1976, Марія Василівна Татаринова; реж. Є. Карелов), «Мартін Іден» (1976, фільм-спектакль, Руфь Морз/Тереза) та ін.

У 1990-ті роки, в зв'язку з розпадом СРСР, Ірина Печернікова перебувала у затяжній творчій кризі. До творчих невдач і незатребуваності додалися проблеми з алкоголем. Але акторка зуміла впоратися з життєвими негараздами.

У 2010-і роки Печернікову знову стали запрошувати в кіно і на телебачення, вона стала учасницею телешоу «Формула краси».

Остання робота в кіно — головна роль у картині «Земля Ельзи» (2020) реж. Юлії Колєсник.

Життю та творчості акторки присвячено кілька телепередач і документальний фільм «Ірина Печернікова. Ліки від самотності» (2010).

Померла увечері 1 вересня 2020 року, не доживши одного дня до свого 75-річчя.

Особисте життя

• Перший чоловік: Збігнєв Бізонь — польський музикант.
• Другий чоловік: Галкін Борис Сергійович — радянський і російський актор і режисер театру і кіно, сценарист, продюсер, композитор. Заслужений артист Російської Федерації (1999).
• Третій чоловік: Соловйов Олександр Іванович (1952—2000) — радянський і російський актор та кінорежисер.

Дітей у І. Печернікової не було.

Театральні роботи

(російською)

• 1966 — Театр «Ленком» — «Мольер» М. Булгакова — Арманда Бежар
• 1969 — Театр им. Маяковского — «Два товарища» В. Войновича
• 1977 — Театр имени Маяковского — «Венсеремос» Г. Боровика — Рита
• 1990 — Театр на Малой Бронной — «Джазмен». Автор и режиссёр В. Павлов

Репертуар в Малому театрі:

• 1977 — «Заговор Фиеско в Генуе» Ф. Шиллера — Леонора
• 1977 — «Маленькая эта земля» Г. Джагарова — Снежа
• 1978 — «Ревнивая к себе самой» Т. де Молины — донья Магдалена
• 1979 — «Король Лир» У. Шекспира — Корделія
• 1979 — «Красавец мужчина» А. Н. Островского — Зоя Окойомова
• 1980 — «Вызов» Г. Маркова и Э. Шима — Софья
• 1983 — «Дети Ванюшина» С. Найдёнова — Інна
• 1983 — «Утренняя фея» А. Касоны — Адела і Анжеліка
• 1984 — «Накануне» И. Тургенева — Олена Стахова
• 1985 — «Федра» Ж. Расина — Арикія
• 1986 — «Человек, который смеётся» В. Гюго — Дея
• 1987 — «Игра» Ю. Бондарева — Ірина Скворцова

Фільмографія

• «Кам'яний гість» (1967, фільм-опера, дона Анна (співає Тамара Мілашкіна)
• «Доживемо до понеділка» (1968, Наталя Сергіївна Горелова, молода вчителька англійської мови, колишня учениця Мельникова; реж. С. Ростоцький)
• «Перше кохання» (1968, Зінаїда Засєкіна)
• «Нескладний хлопець» (1969, фільм-спектакль, Ліда)
• «Любов до трьох апельсинів» (1970, Смеральдіна (вокал — Т. Христова)
• «За власним бажанням» (1973, Поліна Рязанова (озвучує Антоніна Кончакова)
• «Міста і роки» (1973, Рита Старцова; реж. О. Зархі)
• «Відкриття» (1973, Ліза)
• «Варіант „Омега“» (1975, Олена, дружина Сергія)
• «Сторінки журналу Печоріна» (1975, фільм-спектакль, княжна Мері; реж. А. Ефрос)
• «Птахи наших надій» (1976, Діна)
• «Розповідь про те, як цар Петро арапа женив» (1976, графиня Луїза де Кавеньяк; реж. О. Мітта)
• «Два капітани» (1976, Марія Василівна Татаринова; реж. Є. Карелов)
• «Мартін Іден» (1976, фільм-спектакль, Руфь Морз/Тереза)
• «Перші радощі» (1977, Ліза Мєшкова)
• «Особисте щастя» (1977, Ірина Замятіна, акторка місцевого театру, дружина Іллі)
• «Однокашники» (1978, Тоня, коханка Лобанова)
• «Місяць довгих днів» (1978, фільм-спектакль, Наталія, дочка Званцева)
• «Блакитний карбункул» (1979, Катаріна)
• «Незвичайне літо» (1979, Ліза Мєшкова)
• «Людина змінює шкіру» (1979, Валентина)
• «Ревнива до себе самої» (1980, фільм-спектакль, Донья Магдалена)
• «34-й швидкий» (1981, Льоля, пасажирка-«заєць»)
• «Діти Ванюшина» (1982, фільм-спектакль, Інна)
• «Ваніна Ваніні» (1983, фільм-спектакль, Ваніна Ваніні)
• «Набат на світанку» (1985, Наталія Єгорівна)
• «Братику, люби революцію!» (1987, Фільм-спектакль, Карменсіта)
• «Анна Карамазофф»/ фр. Anna Karamazoff (1991, узбечка; реж. Р. Хамдамов)
• «Ніжний образ твій» (1991, фільм-спектакль, Дарина Іванівна)
• «Не покидай мене, любове» (2001, Тася, дружина Геннадія)
• «Остання репродукція» (2007, т/с, Васса Андріївна)
• «Земля Ельзи» (2019—2020, Ельза) — диплом «За найбільш пронизливий акторський дует» (з Веніаміном Смєховим) на Фестивалі екранізацій «Читка» (2019)

Документальне кіно

• 2006 — «Моя срібна куля». Ірина Печернікова/ рос. «Мой серебряный шар». Ирина Печерникова — програма Віталія Вульфа
• 2010 — «Ірина Печернікова. Ліки від самотності»/ рос. «Ирина Печерникова. Лекарство от одиночества»
• 2011 — «Бабине літо». Ірина Печернікова/ рос. «Бабье Лето». Ирина Печерникова — у програмі Сергія Майорова
• 2015 — «Ірина Печернікова. Мені не боляче»/ рос. «Ирина Печерникова. Мне не больно» та ін.