Пинтя (прізвище)

Пинтя — прізвище, поширене серед румунів, українців, молдован та нащадків карпатських мігрантів у країнах Східної Європи. Має складне, багатошарове походження, що сформувалося в багатомовному середовищі Мармарошу, Трансільванії та Карпат.

Походження

Є кілька гіпотез щодо походження прізвища:

• Найімовірніше походить від угорського слова pintér^[1], що означає бондар. У середовищі румунів, русинів та інших етносів регіону форма Pintér могла адаптуватися як Pintea, Pântea, Pântia або Пинтя, згодом трансформувалась у інші варіанти, зокрема можливо і Пантя.
• Існує версія, що Pintea — це адаптація зменшеної форми християнського імені Пантелеймон, однак така версія не пояснює походження прізвища у шляхетських родах Cupșa-Pintea, задокументованих у XVI–XVII століттях. Хоча більш імовірно, що саме скорочена, самостійна форма Пантя походить від християнського імені Пантелеймон, яке в церковнослов’янській традиції передається через грецьке ім’я Pantaleimon (грец. Παντελεήμων).
• Існують менш імовірні гіпотези про вплив латинських (від pingere — позначати, розмальовувати) та тюркських мовних пластів.

Прізвище зафіксоване в документах Трансільванії щонайменше з XVI століття, зокрема серед представників шляхетного волахського роду Cupșa-Pintea, що походив із регіону Țara Chioarului. Згідно з роботою історика, юриста, члена Академії Румунії Йоана де Пушкаріу по дослідженню трансильванської румунської шляхти та її генеалогії (Ioan de Pușcariu, Date istorice privitoare la familiile nobile românești din Ardeal, 1892)^[2], родина Cupșa мала визнаний шляхетський статус ще з XV століття.

Ім’я Pintea як елемент подвійного родового прізвища вперше виникає та чітко фіксується у документах XVII століття на батькові Григора Пинті — Gheorghe Cupșa-Pintea^[3].

Географічне поширення

Прізвище поширене в:

• Румунії — особливо в Мармарош, Сучаві, Трансільванії;
• Україні — Закарпаття, Буковина, Бессарабія;
• Молдові;
• країнах колишнього СРСР, включаючи Сибір, Поволжя, Урал^[4].

Причини міграції

Основними причинами цієї міграції були:

• репресії після поразки куруцьких повстань^[5];
• релігійний тиск (уніатизація) в Австрійській імперії^[6];
• колонізаційна політика Російської імперії^[7];
• надання земель, пільг і підтримка православ’я в нових поселеннях^[8].

Відомі носії

• Пинтя Герман Васильович (1894—1968) — румунський державний діяч, міський голова Одеси під час румунської адміністрації.
• Пинтя Хоробрий (справжнє ім’я — Григор Пинтя; 1670—1703) — ватажок загону опришків, учасник куруцьких повстань.