Письменний Степан Іларіонович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Письменний.

Степан Іларіонович Письменний (15 листопада 1923, Григорівка — 26 грудня 2010, Харків) — український художник; член Харківської організації Спілки радянських художників України з 1958 року^[1][2].

Письменний Степан Іларіонович
Народження	15 листопада 1923(1923-11-15)  Григорівка, Компаніївський район, Зинов'євська округа, Одеська губернія, Українська СРР, СРСР
Смерть	26 грудня 2010(2010-12-26) (87 років)
	Харків, Україна
Поховання	Харків
Країна	СРСР  Україна
Навчання	Харківський художній інститут (1955)
Вчитель	Куко Олександр Семенович, Дайц Йосип Абрамович і Мироненко Василь Федорович
Діяльність	графік
Член	Спілка радянських художників України
Партія	КПРС
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

Біографія

Народився 15 листопада 1923 року в селі Григорівці (нині у складі селища міського типу Компаніївки Кіровоградської області, Україна). Упродовж 1939—1941 років навчався у Дніпропетровському художньому училищі, був учнем Олександра Куко.

Брав участь у німецько-радянській війні. З листопада 1942 року воював під Сталінградом, брав участь у Міусській та Яссько-Кишинівській операціях, в прориві оборони та ліквідації плацдарму на річці Молочній. В жовтні 1943 року був контужений, а в серпні 1944 року — тяжко поранений^[3]. Після довгого лікування в квітні 1945 року був комісований і вимушений носити слуховий апарат^[4].

Протягом 1946—1949 років продовжив навчання у Дніпропетровському художньому училищі, а у 1949—1955 роках у Харківському художньому інституті у Йосипа Дайца і Василя Мироненка.

Після здобуття фахової освіти залишився у Харкові. Працював художнім редактором харківського видавництва «Прапор». Співпрацював з київськими та московськими видавництвами^[4]. Член КПРС з 1952 року. Мешкав у Харкові в будинку на проспекті Правди, № 7, квартира № 262^[1][2]. Помер у Харкові 26 грудня 2010 року^[4]. Похований у Харкові.

Творчість

Працював у галузях станкової та книжкової графіки. В останні роки життя звернувся станкового живопису, писав темперні пейзажі^[3]. Серед робіт:

серії ліногравюр

• «Донбас» (1957);
• «Новобудови семирічки на Україні» (1960):
  • «На будівництві Кременчуцької ГЕС» (Кіровоградський обласний художній музей)^[4];
  • «На будівництві шлюзу КремГЕС» (Кіровоградський обласний художній музей)^[4];
• «Індустріальні мотиви» (1961);
• «Наші будні» (1965);
• «Індустріальний Харків» (1965);
• «Україна будується» (1970;

графіка

• «Сталінград — 1943» (1962);
• «Свої турботи» (1962);
• «Новий район» (1962, Кіровоградський обласний художній музей)^[4];
• «Людина та природа» (1974);
• «У заповіднику» (1979);
• «Художник та модель» (2001);

живопис

• «Лавра. Святогорськ»;
• «Вартові Кам'яної Могили»;
• «Сонячний вересень»;
• «Теплий день»;
• «Дніпро біля Канева»;
• «Надвечір'я. Київська лавра».

Оформив та проілюстрував біля 30 книг^[3].

Брав участь у республіканських та всесоюзних виставках з 1963 року.

Відзнаки

• Зотола медаль «За внесок у розвиток культури і мистецтва» (за ліногравюру «Свої турботи» на бієнале 1962 року в Італії)^[3];
• Орден Вітчизняної війни II ступеня (6 квітня 1985)^[5];
• Орден «Знак Пошани» (1986)^[1].

У мистецтві

У 2003 році харківський художник Володимир Гольба написав олійний портрет «Гвардії єфрейтор Великої Вітчизняної війни художник Степан Іларіонович Письменний».