Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Пйотр Вєсьоловський
підскарбій надвірний, маршалок надвірний і великий литовський З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Пйотр Вєсьоловський (молодший, пол. Wiesiołowski, біл. Весялоўскі) гербу Огоньчик (пом. 1621) — державний діяч Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, королівський секретар, підскарбій надвірний литовський (1590—1598), маршалок надвірний (1598—1615) і великий (1615—1621) литовський; староста ковенський, тикоцинський, васильківський, румборкський, бержницький, лісничий новодворський і перстунський, невідничий гродненський.
Remove ads
Життєпис
Узагальнити
Перспектива
Народився Пйотр не пізніше 1542 року[4] в сім'ї обозного коронного Пйотра Вєсьоловського[be] та Катажини, доньки гродненського конюшого та войського Богдана Воловича[be]. Мав молодшого брата Яна та сестру Ельжбету. Його батько як державця лісництва перстунського та новодворського, під час одного з полювань урятував життя Сигізмунду Августу, що пізніше посприяло кар'єрі синів на королівському дворі. Батько помер 1556 року й мати призначила опікуном малолітніх Яна та Пйотра свого брата - Остафія Воловича, підканцлера литовського. Останній посприяв навчанню племінників у німецьких реформаційних університетах у Тюбінґені та Ляйпцизі (тільки Ян). Після смерті 1570 року брата Яна, Пйотр став єдиним дідичем Білостока[5][6].
На конвокаційному сеймі 1573 року Пйотр був одним із 6 представників від шляхетського стану[7]. Імовірно перед шлюбом із Зофією Любомирською (1579) перейшов до католицької віри[6].
На рубежі 1570-1580-х років став королівським секретарем Стефана Баторія[8], був ним, щонайменше, до 1589 року[9]. 1583 року став із надання Стефана Баторія лісничим перстунським і новодворським, по королівському наказу визначав межі в'їздів до лісу для новоствореного міста Ліпська[10].
28 березня 1590 отримав посаду підскарбія надвірного литовського[12][13]. 1598 року став маршалком надвірним литовським[14]. Бувши рішучим прихильником короля, він виступив проти рокошу Зебжидовського, підписавши спрямований проти рокошан едикт 1607 року[15].
Протягом життя був старостою ковенським (1592—1618), румбокським (1592—1605)[16], старостою бержницьким і невідничим гродненським (1596-1621)[17], старостою тикоцинським (1602—1614) і васильківським (1602—1619)[18][19].
30 вересня 1614 року предав у цесію староство тикоцинське синові Кшиштофові[20]. 25 червня 1615 року був номінований на посаду маршалка великого литовського[21][22], на якій перебував до кінця життя.
Помер 1621 року. Був похований у крипті під вівтарем у заснованому ним костелі в Білостоці[23][24].
Remove ads
Маєтності та фундації
.jpg)
Близько 1570 року збудував у Білостоці мурований оборонний замок, архітектором якого був Йов Претвич. Той замок після пізніших перебудов став Палацом Браницьких[25]. Володів літньою резиденцією у Каменній-Старій (поблизу Домброви-Білостоцької). 1581 року став фундатором першого дерев'яного костелу у Білостоці[26], а 1617 року розпочав будівництво нового мурованого костелу, яке закінчив його син Кшиштоф 1626 року[27]. Збудував також костели в Малашувці (1595[28], тепер - частина міста Домброва-Білостоцька) і Ходорувці-Старій (1617[29]), а також костел св. Анни у Каменній-Старій, який вважається найстарішою дерев'яною будівлею на Підляшші[30].
Remove ads
Сім'я
1579 року одружився з Зофією, донькою Станіслава Любомирського та Барбари з Грушовських. Подружжя мало трьох синів і трьох доньок[31]:
- Міколай[be] (пом. 1634) — каштелян жмудський (?—1634), похований у Тикоцині;
- Мацей (пом. 1625) — староста румборкський (1603—1625);
- Кшиштоф (пом. 1637) — маршалок великий литовський (1623—1637);
- Анна — дружина Яна Халецького[be] (?—1615), мечника великого литовського;
- Ельжбета (Гальшка) — дружина 1) Вінцента Войни[be], ротмістра, старости інтурського; 2) князя Юрія Крошинського;
- Катажина — дружина Дмитра Карпа, підвоєводи віленського.
Примітки
Джерела
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads