Плаксій Олександр Семенович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Плаксій.

Олександр Семенович Плаксі́й (13 серпня 1911, Курськ — 31 березня 1986, Чернівці) — український радянський театральний художник; член Спілки радянських художників України з 1959 року. Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1958 року.

Плаксій Олександр Семенович
Народження	31 липня (13 серпня) 1911  Курськ, Російська імперія
Смерть	31 березня 1986(1986-03-31) (74 роки)
	Чернівці, Українська РСР, СРСР
Навчання	Харківський художній інститут (1936)
Вчитель	Прохоров Семен Маркович, Хмельницький Олександр Анатолійович і Петрицький Анатолій Галактіонович
Діяльність	сценограф
Працівник	Харківський державний театр революції і Чернівецький український музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської
Член	Спілка радянських художників України
Партія	КПРС
Роботи в колекції	Чернівецький художній музей
Нагороди

Біографія

Народився 31 липня [13 серпня] 1911(19110813) року у місті Курську (нині Російська Федерація). Протягом 1931—1936 років навчався у Харківському художньому інституті, був учнем Анатолія Петрицького, Олександра Хвостенка-Хвостова, Семена Прохорова.

З 1937 року у Харківському театрі імені Ленінського комсомолу; протягом 1941—1972 років — художник-постановник, головний художник (з 1947 року) Чернівецького українського музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської. Член КПРС з 1953 року.

Мешкав у Чернівцях в будинку на вулиці Ковальчука, № 10, квартира № 28. Помер у Чернівцях 31 березня 1986 року.

Творчість

Працював у галузі театрально-декораційного мистецтва. Оформив вистави:

• «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського (1938);
• «Украдене щастя» Івана Франка (1941);
• «Загибель ескадри» Олександра Корнійчука (1941);
• «Шельменко-денщик» Григорія Квітки-Основ'яненка (1944);
• «Назар Стодоля» Тараса Шевченка (1944, Драматичний театр в Йошкар-Олі);
• «Єгор Буличов та інші» Максима Горького (1946);
• «Земля» за Ольгою Кобилянською (1947);
• «Приїздіть у Дзвонкове» Олександра Корнійчука (1947);
• «Весняний потік» Зіновія Прокопенка (1948);
• «Вій, вітерець!» Райніса (1951);
• «Лук'ян Кобилиця» Л. Балковенка та Г. Мізюна (1955);
• «Кремлівські куранти» Миколи Погодіна (1956);
• «Безталанна» Івана Карпенко-Карого (1958);
• «Доки сонце зійде — роса очі виїсть» Марка Кропивницького (1958);
• «Дністрові кручі» Олександра Ананьєва за Юрієм Федьковичем (1959);
• «Леся» Маргарити Андрієвич (1959);
• «Невольник» за Тарасом Шевченком (1961, Івано-Франківський український музично-драмтичний театр імені Івана Франка);
• «Устим Кармелюк» Володимир Суходольського (1962);
• «Оптимістична трагедія» Всеволода Вишневського (1962);
• «Вітрова донька» Віктора Зубара (1962);
• «Вовчиха» за Ольгою Кобилянською (1963);
• «Матінка Кураж та її діти» Бертольта Брехта (1964);
• «Людина з зірки» Карла Віттлінгера (1965);
• «Карпатська легенда» Л. Новицького (1968);
• «Мати-наймичка» Івана Тогобочного (1971).

Брав участь у республіканських виставках з 1947 року.

Роботи зберігаються у Чернівецькому художньому музеї.

У мистецтві

Портрет художника у 1962 році написав живописець Володимир Симоненко^[1].