План Сакса-Ліптона

План Сакса-Ліптона – програма Джеффрі Сакса і Девіда Ліптона, представлена економічному комітету Сенату влітку 1989 року.

Це був план перетворення польської економіки на ринкову шляхом її швидкої та радикальної лібералізації^[1]. Запорукою стабілізації мала бути ліквідація бюджетного дефіциту та контроль над кредитами. Бюджетний дефіцит передбачалося скоротити за рахунок ліквідації економічно безглуздих інвестицій і зменшення тягаря виплат зовнішнього боргу. Реалізовано тодішнім віце-прем’єром і міністром фінансів в уряді Тадеуша Мазовецького Лешеком Бальцеровичем та групою експертів, що згуртувалися навколо нього, в т.ч. д-ра Станіслава Ґомулки, д-ра Стефана Кавальця та д-ра Войцеха Місієги під популярною назвою План Бальцеровича^[2].

Детальний сценарій

Виконання програми: невідкладні заходи

• Запровадження та збереження єдиного курсу злотого, з різкою девальвацією поточного офіційного курсу (під час лекції проф. Сакс говорив про курс 4-5 тисяч. PLN/ USD). Після девальвації слід продовжувати бюджетну та фінансову політику, яка підтримує стабільність офіційного обмінного курсу та запобігає поширенню офіційного обмінного курсу на ринок.
• Скасування всіх обмежень на торгівлю іноземною валютою – нею можуть займатися приватні особи, підприємства та фінансові установи, без зобов’язання перепродавати іноземну валюту державі.
• Скасування всіх видів експортно - імпортних ліцензій.
• Запровадження низького фіксованого мита на імпорт (20% від вартості).
• Запровадження спеціального податку на надприбутковий (експортний) прибуток вугільної промисловості, що компенсує різке зростання внутрішніх цін на вугілля.
• Скасування контролю над цінами.
• Скасування всіх дотацій з державного бюджету.
• Спрямування від 1/2 до 3/4 економії субсидій на підвищення заробітної плати.
• Ліквідація надмірного оподаткування заробітної плати на підприємствах.
• Скасування всіх пільгових кредитів центрального банку, за винятком будівництва житла.
• Підвищення процентної ставки за кредитами вище рівня інфляції.
• Різке скорочення кредитів для державних інвестицій, особливо для збиткових галузей.
• Початок офіційних переговорів з МВФ та Світовим банком щодо фінансової підтримки економічної програми.
• Повідомлення комерційних банків про необхідність проведення переговорів щодо скорочення боргу відповідно до плану Брейді та прохання про перехідні кредити для забезпечення можливості погашення зобов'язань, що припадають на наступні 12 місяців.
• Призупинення всіх платежів комерційним банкам до моменту надання прохідних кредитів.
• Повідомлення Паризького клубу (офіційних кредиторів) і необхідність узгодження нових умов погашення відсотків та основної суми боргу в наступні три роки.
• Попит на списання боргу в країнах РЕВ.

Реалізація програми: 1-3 місяці

• Створення системи реприватизації малих підприємств (наприклад, магазинів, ресторанів).
• Початок роботи Антимонопольної комісії та Комісії з питань добросовісної конкуренції.
• Запровадження низьких і фіксованих (непрогресивних) податків для населення та бізнесу.
• Презентація акта про скасування обмежень на іноземні інвестиції.
• Початок участі робітничих самоврядувань в управлінні фінансами великих державних підприємств.
• Встановивши, що екстрені кредити можуть надаватися підприємствам лише для забезпечення виплати заробітної плати. Підприємствам, які отримують цю субсидію, буде призупинено надання інвестиційних кредитів.
• Підтримання високої реальної вартості кредиту для підтримки стабільності цін і обмінного курсу.
• Створення ринку короткострокових кредитів, що надаються компаніями одна одній.
• Підписання протоколу про наміри з МВФ щодо трирічної розширеної угоди.
• Підписання зі Світовим банком програми позики на структурну перебудову.
• Відкриття офісів місцевих представництв МВФ та Світового банку.

Реалізація програми: 3-12 місяців

• Початок законодавчої роботи щодо податкової реформи (заміна податку з продажу податком на додану вартість і створення низького податку на прибуток).
• Згода на створення нових приватних банків.
• Зміцнити систему збору податків і звернутися за технічною допомогою до МВФ і Світового банку для вдосконалення податкової системи.
• Створення банківського нагляду для формування та контролю за дотриманням нормативних актів щодо діяльності банків.
• Запровадження законодавства для сприяння та підтримки приватизації, створення акціонерних товариств та спільних підприємств.
• Підписання нової угоди з Паризьким клубом .
• Отримання нових кредитів від окремих країн (зокрема кредитів, що доповнюють кредити МВФ і Світового банку від Японії).
• Переговори з Європейським співтовариством щодо доступу до західноєвропейських ринків.

Реалізація програми: другий рік і наступні роки

• Створення фондової біржі.
• Створення додаткових елементів внутрішнього ринку капіталу (наприклад, міжбанківські кредити, ринок короткострокових кредитів).
• Укладення остаточної угоди про списання боргу (як частини Плану Брейді) з комерційними банками.
• Запровадження програми приватизації.
• Розподіл державних підприємств Антимонопольною комісією.
• Ліквідація збиткових державних підприємств.