Плейоспілос

Плейоспілос^[2] (Pleiospilos N.E.Br.) — рід багаторічних сукулентних рослин з родини аїзових (Aizoaceae).

?Плейоспілос Pleiospilos
Типовий вид роду Плейоспілос Болуса (Pleiospilos bolusii)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Рослини (Plantae)
Відділ:	Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас:	Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас:	Дводольні (Dicotyledoneae)
Порядок:	Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина:	Аїзові (Aizoaceae)
Підродина:	Ruschioideae
Триба:	Ruschieae
Рід:	Плейоспілос (Pleiospilos) N.E.Br., 1925
Типовий вид
Pleiospilos bolusii[1] (Hook.f.) N.E.Br., 1926
Підроди, види, підвиди
див. розділ Історія та систематика
Посилання
Вікісховище:	Category: Pleiospilos
Віківиди:	Pleiospilos
EOL:	5169718
IPNI:	16301-1
NCBI:	216001

Етимологія

Квітучий плейоспілос Балуса (Pleiospilos bolusii) у київській квартирі

Pleiospilos simulans у ботанічній колекції Кельнського університету

Ботанічна ілюстрація Mesembryanthemum nobile (нині Pleiospilos compactus subsp. canus H.E.K.Hartmann & Liede 1919 року в ботанічному журналі «Curtis's Botanical Magazine», London., vol. 145 [= ser. 4, vol. 15]: Tab. 8814

Pleiospilos nelii

Pleiospilos nelii 'Royal Flush'

Родова назва цієї рослини походить грецьких слів pleios — «весь» і spilos — «крапка». Це пов'язано із зовнішнім виглядом рослин цього роду, що вкриті безліччю темніших ніж інша поверхня листа крапок.

У природі плейоспілоси, що дуже нагадують каміння, часто ростуть серед уламків граніта, практично зливаючись з ними, за що отримали назву «живий граніт».

Історія та систематика

Рід був описаний у 1925 році англійським ботаніком Ніколасом Брауном.

До роду включали до 30 видів. У 1986 році німецька дослідниця родини аїзових Гайдрун Гартманн виконала ревізію роду, згідно з якою Pleiospilos ділиться на 2 підроди:^[3]

• Підрід Pleiospilos N.E.Br.
  • Pleiospilos bolusii (Hook.f.) N.E.Br.
  • Pleiospilos nelii Schwantes
  • Pleiospilos simulans (Marloth) N.E.Br.
• Підрід Punctillaria (N.E.Br.) H.E.K.Hartmann & Liede
  • Pleiospilos compactus Schwantes
  • Pleiospilos compactus subsp. compactus Schwantes
  • Pleiospilos compactus subsp. canus (Haw.) H.E.K.Hartmann & Liede
  • Pleiospilos compactus subsp. minor (L.Bolus) H.E.K.Hartmann & Liede
  • Pleiospilos compactus subsp. fergusoniae (L.Bolus) H.E.K.Hartmann & Liede
  • Pleiospilos compactus subsp. sororius (N.E.Br.) H.E.K.Hartmann & Liede
  • Pleiospilos × purpusii Schwantes

Морфологічні ознаки

Високосукулентні рослини з дуже укороченим стеблом, що з віком утворюють дернини. Складаються з одно-двох, іноді трьох-чотирьох пар товстого листя, що зростається в основі. Листкові пластини, м'ясисті, завдовжки 5-7 см, темно-зеленого кольору, верхня поверхня листків плоска, нижня дуже опукла, верхівка тупа або гострокутна. Листя вкриті безліччю прозорих, темних крапок. Ці крапки є клітинами великих розмірів — так звані ідіобласти. Спочатку вони безбарвні, але з розвитком листка набувають певного кольору, що добре видний крізь епідерміс дорослих рослин. Призначення ідіобластів до кінця не з'ясовано, але припускають, що речовини, що містяться в них, роблять плейоспілоси неїстівними і таким чином захищають рослини від зазіхань тварин. Розміри крапин помітно варіюють всередині роду. Поверхня листя вкрита восковим нальотом, що зменшує випаровування вологи. У деяких видів він настільки розвинений, що відшаровується лусочками. Квітки одиночні, жовті, оранжево-жовті, зрідка білі, до 10 см в діаметрі, в деяких видів дуже запашні. Цвітіння відбувається у серпні-листопаді.

Поширення та екологія

Всі види роду є ендемічними для Південно-Африканської Республіки.

Ґрунти на місцях зростання піщані для рівнинних місць, кам'янисті для горбистих, або складені з покритих тріщинами гірських сланцевих порід. Ґрунти будь-якого типу залишаються пористими і в період тривалих посух рослини втягуються в них майже по самі верхівки листя.

Догляд та утримання

Плейоспілоси в своїй більшості більші за інші африканські суперсукуленти, що всі входять до родини аїзових — літопси, конофітуми, аргіродерми, дінтерантуси та інші.

Плейоспілоси потребують світлого місця. Період вегетації припадає на квітень-липень. В цей час полив має бути постійно помірним. У серпні полив скорочують, а з вересня повністю припиняють. Зимівля має бути зовсім суха. Добре переносять зниження температури до 10 °C і пряме сонячне освітлення. Коренева система потужна, посуд повинен бути досить великим. Ґрунтова суміш має складатися з рівних частин листового ґрунту і великозернистого піску з додаванням грудочок глини.

Розмножується переважно насінням.

Плейоспілоси легко піддаються гібридизації на видовому рівні, тому, як в природі, так і в колекціях майже не збереглося рослин, відповідних їх первинним описам.

Придатні для кімнатних колекцій та ландшафтних композицій.