Плотницький Олег Юрійович

Олег Юрійович Плотни́цький (нар. 5 червня 1997, с. Липівка^[2][3], або Летківка^[4], Вінницька область) — український волейболіст, догравальник італійського клубу «Сір Сафети Суса» з міста Перуджі. Майстер спорту України міжнародного класу.

Олег Плотницький
2019 2019
Загальна інформація
Національність	українець
Громадянство	Україна[1]
Народження	5 червня 1997(1997-06-05) (28 років) с. Летківка
Зріст	194 см[1]
Спорт
Країна	Україна
Вид спорту	волейбол
Команда	«Локомотив» (Харків) «Монца» (Італія) «Перуджа» (Італія)
Нац. збірна	Україна
Плотницький Олег Юрійович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Плотницький.

Із біографії

Народився в Липівка на Вінниччині. Тато — Юрій Володимирович Плотницький^[5] — і мама Оксана^[6] були волейболістами. Після завершення ігрової кар'єри Юрій Плотницький став тренером. З трьох років Олег проживав у Хмельницькому.^[7]. Син у нього тренувався з другого класу, у ДЮСШ-2 «Новатор» у Хмельницькому). У восьмому класі Олег переїхав до Харкова, де навчався в Харківському обласному вищому училищі фізичної культури та спорту.

Навчався в Кам'янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка.

Першою командою була харківська «Юракадемія». Потім виступав за «Локомотив», найсильніший клуб в історії українського волейболу. Де двічі здобув золоті медалі чемпіонату України.

У листопаді 2017 року отримав запрошення від італійського клубу «Веро Воллей Монца». Наразі є єдиним українським представником у найсильнішій волейбольній лізі. Відіграв два сезони в «Монці», ставши лідером команди, у сезоні 2019-20 перейшов до «Сер Сейфеті Перуджі».

В «Перуджі» він виграв три Суперкубки Італії, нагороджений як MVP у 2022 році, Кубку Італії 2021-22 та Клубному чемпіонаті світу 2022.

У сезоні 2023/24 вперше в кар'єрі здобув золоті нагороди чемпіонату Італії.

З 14 років також бере участь у змаганнях із пляжного волейболу. З першим партнером Микитою Калабердою переміг у юнацькому чемпіонаті України 2011 року. Два роки грав у парі з Дмитром Канаєвим, а потім — з Іллею Ковальовим, партнером по «Локомотиву».

Виступи за збірну

За юніорську збірну України виступав з 2013 року. У першому матчі грав за команду 1995 року народження.

Гравець збірної України (U-20)^[8]. У складі студентської збірної України (головний тренер — Уґіс Крастіньш) — півфіналіст Універсіади 2017^[9].

Капітан національної збірної, учасник чемпіонатів Європи, і Чемпіонату Світу.

2021 року виграв срібну медаль Європейської золотої ліги.^[10].

2022 року вперше в історії збірна Україна взяла участь у фіналі чемпіонату світу. Олег показав гарну гру і вивів збірну в 1/4 фіналу, де програли збірній Словенії.

2023 року у складі збірної виборов срібні нагороди Європейської золотої ліги та бронзові — кубка претендентів. В обох турнірах українці програли 2-3 збірній Туреччини.

Досягнення

У збірній

• Срібний призер Євроліги (2): 2021, 2023.
• Бронзовий призер Кубка Претендентів: 2023.

Клубні

Україна

• Чемпіон України (2): 2016, 2017.
• Переможець Кубка України: 2016.
• Фіналіст Кубка України: 2017.
• Переможець Суперкубка України: 2017.

Італія

Чемпіон Італії: 2024

• Срібний призер чемпіонату Італії (2): 2021, 2022^[11].
• Переможець Кубка Італії: 2022.
• Фіналіст Кубка Італії (2): 2020, 2021.
• Переможець Суперкубка Італії (3): 2019, 2020, 2022.
• Фіналіст Кубка виклику:2019.
• Переможець клубного чемпіонату світу: 2022.

Індивідуальні відзнаки

• Найкращий гравець чвертьфіналів Ліги чемпіонів 2020/21^[12].
• Кращий подавальник Чемпіонату світу 2022^[13].
• Найкращий приймаючий чемпіонату Італії в сезоні 2022/23^[14].