Площа Маланюка

Пло́ща Маланюка́ — площа у Львові, в центральній частині міста, неподалік від проспекту Шевченка. Розташована між вулицями Мирослава Скорика та Миколи Вороного.

площа Маланюка Львів
Вигляд на площу Маланюка з вулиці Тихої Вигляд на площу Маланюка з вулиці Тихої
Місцевість	Історичний центр Львова
Район	Галицький
Назва на честь	Євгена Маланюка
Колишні назви
пл. Хоронщизни, пл. Домбровського В., Бурґпляц, пл. Домбровського В., пл. Домбровського Я.
польського періоду (польською)	plac Chorążczyzny, plac Dąbrowskiego W.
радянського періоду (українською)	пл. Домбровського В., пл. Домбровського Я.
радянського періоду (російською)	пл. Домбровского В., пл. Домбровского Я.
Загальні відомості
поштові індекси	79000[1]
Транспорт
Покриття	асфальт, бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі	№ 1, 2, 4, 6—8[2]
Архітектурні пам'ятки	№ 7[3]
Державні установи	Прокуратура Галицького району м. Львова
Медичні заклади	стоматологічна клініка Ухача Р. Т.
Поштові відділення	МВПЗ Львів-поштамт (вул. Словацького, 1)[1]
Забудова	класицизм, віденська сецесія[4]
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	пошук у Nominatim
Мапа
Площа Маланюка у Вікісховищі

Площа має форму неправильного ромба (зі сторонами завдовжки бл. 50 м), витягнутого з півдня на північ (від вулиці Чайковського до вулиці Вороного). Із заходу до площі прилучається вулиця Тиха.

Назва

• 1828—1892 роки — площа Хоронщизни^[5].
• 1892—1941 роки — площа Домбровського В., на честь львівського ремісника-лакувальника, президента міста Львова^[6], Почесного громадянина Львова Вацлава Домбровського^[5].
• листопад 1941 — липень 1944 роки — Бурґпляц^[7].
• липень 1944 — 1950 роки — площа Домбровського В., повернена передвоєнна назва^[8].
• 1950—1993 роки — площа Домбровського Я., на честь польського політика, військового діяча, головнокомандувача збройних сил Паризької Комуни Ярослава Домбровського^[8].
• сучасна назва від 1993 року, на честь українського письменника, поета, публіциста Євгена Маланюка^[9][10].

Забудова

В архітектурному ансамблі площі Маланюка переважає класицизм, віденська сецесія^[4]. Будинок під № 7 внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення.

Будинки

№ 1 — салон краси «Перлина».

№ 2 — власна кам'яниця Вацлава Домбровського, споруджена у другій половині XIX століття. 1892 року на його честь названа ця площа^[11]. Нині на першому поверсі будинку міститься стоматологічна клініка Ухача Р. Т.

№ 3 — у міжвоєнний період тут містилися міський відділ здоров'я^[12] та лазня Духенського^[4]. Упродовж січня 1940 — березня 1951 року, з перервою на час німецької окупації міста, в будинку працювала одна з чотирьох дільниць народного суду Сталінського району міста Львова. Після утворення 5 квітня 1951 року з частини території Залізничного, Сталінського та Червоноармійського району — Ленінський район міста Львова, в будинку запрацювала одна з п'яти дільниць народного суду Ленінського району міста Львова. 30 червня 1960 року скасовано поділ народних судів на дільниці та введено єдину назву — народний суд Ленінського району міста Львова. 1991 року перейменований на Галицький районний суд міста Львова^[13], а у будівлі відділу суду, що на площі Маланюка, 3, відтоді міститься прокуратура Галицького району міста Львова. У 1950-х роках тут також діяли плодоовочевий комбінат та міський відділ здоров’я^[4].

№ 4 — на початку XX століття в будинку працювала лазня^[14]. Нині тут міститься салон краси і школа перукарського мистецтва Степана Ченя.

№ 6 — до 2005 року історики вважали, що у цьому двоповерховому будинку на початку XX століття мешкав історик, професор Львівського університету Михайло Грушевський. Навіть планувалося встановити там пам’ятну таблицю. Факт проживання Грушевських за цією адресою не підтвердився. У 1900—1902 роках родина Грушевських мешкала у власній віллі на вулиці Понінського, 6 (нині — вулиця Франка, 154)^[11]. Нині в будинку містяться офіси різних організацій, зокрема, офіс Львівської обласної організації «Союз Чорнобиль України».

№ 7 — триповерхова кам'яниця, споруджена 1897 року у неоромантичному стилі. У радянський час — звичайний житловий будинок. 2013 року у кам'яниці відкрився бутик-готель «Шопен», розрахований на сімнадцять номерів^[15]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 718-м^[3].

№ 8 — до 1939 року тут містилася нотаріальна контора доктора права Ефроїма Стіха^[16].

• 
  Західна частина площі
• 
  Готель «Шопен»
  (пл. Маланюка, 7)
• 
  Східна частина площі

Посередині площі розташований сквер, де у XIX столітті існувала криниця. У 1933—1941 роках криниця була доповнена скульптурним фонтаном. У січні 1980 року на місці фонтану встановлений та відкритий пам'ятник радянському письменнику Степанові Тудору (скульптор — Дмитро Крвавич, архітектор — Мирон Вендзилович). Демонтований 7 вересня 2016 року^[17]. Після закінчення реконструкції площі у 2018 році, тут запрацював питний фонтан-бювет. Фонтан сконструйований таким чином, щоб з нього могли пити і люди, і домашні улюбленці^[18]. 26 серпня 2021 року в межах 5-го міжнародного фестивалю класичної музики «LvivMozArt», присвяченому 230-літтю від дня народження композитора Франца Ксавера Моцарта, на площі Маланюка відкрили алегоричну скульптуру композитора (скульптор Себастіан Швайкерт)^[19].

• 
  Криниця з скульптурним фонтаном (1934)
• 
  Пам'ятник Степанові Тудору
• 
  Скульптура композитора Франца Ксавера Вольфганга Моцарта