Плужник Григорій Дмитрович

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Плужник.

Григорій Дмитрович Плужник (нар. 14 [1] травня 1909, с. Музиківка, Херсонська губернія — пом. 27 січня 1973, Москва) — радянський та український актор кіно і театру.

Григорій Плужник
Григорій Плужник у фільмі «Воротар»
Григорій Плужник у фільмі «Воротар»
Ім'я при народженні	Григорій Дмитрович Плужник
Народився	1 (14) травня 1909  Музиківка, Херсонський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер	27 січня 1973(1973-01-27) (63 роки)  Москва, СРСР  інсульт
Поховання	Долгопрудненське кладовище
Національність	українець
Громадянство	СРСР
Діяльність	актор
Діти	Тетяна (1939) Сергій (1950) Олена(1965) Дмитро (1969)
Батьки	Дмитро Якович Плужник Марія Данилівна Резнік
Провідні ролі	Антон Кандідов у стрічці «Воротар»
IMDb	ID 0687726
Нагороди та премії
Медаль «За бойові заслуги» Медаль «За оборону Сталінграда» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Григорій Плужник у Вікісховищі

Життєпис

Григорій Плужник народився 1 травня 1909 року в селі Музиківка (неподалік від Херсона) в багатодітній та заможній родині хлібороба Дмитра Яковича Плужника та його дружини Марії Данилівни Резнік. Григорій Дмитрович був восьмою дитиною в сім'ї. Окрім нього були ще: Іван (1897-помер немовл.), Іван (1898), Марія (1899), Василь (1902-помер немовл.), Олена (1903), Мефодій (1905), Микола (1907-помер немовл.), Віра (1911). Після закінчення школи працював трактористом.

У 1927 році вступив до Одеського музично-драматичний інститут.

У 1929 році поїхав у Москву, навчатися на Українській театральній студії. По закінченні навчання у 1930 році пішов служити в армію. Служив на Далекому сході в Хабаровську. Після демобілізації у 1932 році працював у Харківському Театрі революції, потім переїжджає в Київ. Працює в Київському українському драматичному театрі імені І.Франка у 1934—1936 роках.

Дебютував в кіно у фільмі Воротар (1936, режисер Семен Тимошенко), де знявся в головній ролі воротаря Антона Кандідова. Більше місяця актор готувався та тренувався на воротаря, вчився правильно ловити м'яча. Зйомка початку фільму проходила на Дніпрі, біля Херсона.

На початку німецько-радянської війни Плужник, відмовившись від броні, записався добровольцем. Служив спочатку в запасному полку, потім брав участь в Сталінградській битві. У 1943 році відряджений як актор до Театру Чорноморського Флоту. Молодший лейтенант, технік-телеграфіст. Одночасно керував концертно-естрадної бригадою, виступав на передовій, отримав легке поранення.

Після війни продовжив зніматися в кіно. У 1946 році знявся в ролі розвідника Біденко в фільмі «Син полку» за однойменною повістю Валентина Катаєва. Після цього фільму Григорій Плужник знімався тільки в другорядних ролях.

До 1953 року Плужник служив в Одеському драматичному театрі Радянської Армії (нині Львівський драматичний театр імені Лесі Українки). Але потім рішенням уряду «на честь 300-річчя возз'єднання України з Росією», Одеський театр був примусово переведений до Львова (і став називатися Театром Радянської Армії Прикарпатського військового округу), а Львівський театр оперети перевели до Одеси (нині це — Одеський театр музичної комедії ім. Михайла Водяного)^[1]. Григорій Плужник переїхав з дружиною до Львова. Спочатку тулилися у гуртожитку, потім отримали пристойне помешкання. Проте через якийсь час Григорій Плужник переїхав у Москву.

В Москві Плужник працював у Центральному театрі Радянської Армії. У 1959 році у Плужника стався конфлікт з керівництвом театру, він написав заяву і пішов.

Плужник почав займатися концертною діяльність.

На початку січня 1973 року у актора стався інсульт. Його поклали в лікарню. Незабаром Плужнику стало краще, і лікарі його відпустили додому. Але через кілька днів стався новий інсульт. На цей раз врятувати Григорія Плужника не вдалося.

Григорій Плужник помер у Москві від інсульту 27 січня 1973 року. Похований на Долгопрудненському цвинтарі.

Особисте життя

На зоймках стрічки «Воротар» Григорій Плужник зустрів своє перше кохання. У 1939 році закохані побралися, у них народилася донька Тетяна. У 1945 році шлюб розпався. Дружина з донькою залишились в Ленінграді а Плужник поїхав до Москви.

В Одесі, на зоймках «Син полку» Плужник зустрі свою другу дружину Валентину, яка була молодша за нього на шістнадцять років. У 1950 році у них народився син Сергій. Згодом Сергій Плужник став відомим архітектором.

У 1961 році розпався шлюб з другою дружиною. Незабаром Плужник одружився втретє на дівчині Людмилі, молодшій за себе на тридцять один рік, познайомившись з нею під час гастролей в Гусь Хрустальному. У 1965 році у подружжя народилася дочка Олена, а в 1969 році син Дмитро.

У Григорія Плужника було четверо дітей — дочка Тетяна (1939, від першого шлюбу), син Сергій (1950, від другого шлюбу), дочка Олена (1965) та син Дмитро (1969) від третього шлюбу.

Нагороди

• Медаль «За бойові заслуги»^[2]
• Медаль «За оборону Сталінграда»
• Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• Медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»

Фільмографія

Рік		Українська назва	Оригінальна назва	Роль
1967	ф	На північний захід від Берліна	Северо-западнее Берлина	Русаков
1963	ф	Стежки Алтаю	Тропы Алтая	Шаров
1961	ф	На початку століття	В начале века	робочий
1961	ф	Бар'єр невідомості	Барьер неизвестности	епізод (немає в титрах)
1960	ф	Людина з майбутнім	Человек с будущим	Федір Макарович, батько Ніни
1960	ф	Сліпий музикант	Слепой музыкант	епізод (немає в титрах)
1959	ф	Будь-якою ціною	Любой ценой	член Військової ради
1958	ф	Поема про море	Поэма о море	один з керівників будівництва на нараді
1956	ф	Поет	Поэт	епізод (немає в титрах)
1952	ф	Нерозлучні друзі	Неразлучные друзья	капітан сейнера, старий партизан
1946	ф	Син полку	Сын полка	єфрейтор Біденко
1941	ф	Бойова кінозбірка № 3	Боевой киносборник №3	епізод (немає в титрах)
1941	ф	Двоє друзів	Два друга	Іван Петренко, молодший командир
1939	ф	Вогняні роки	Огненные годы	онук Петрусь
1939	ф	Моряки	Моряки	Григор'єв Іван Степановичкапітан, 2-го рангу, командир корабля
1938	ф	Одинадцяте липня	Одиннадцатое июля	Янко, брат Степана
1936	ф	Воротар	Вратарь	Антон Кандідов