Подобна Євгенія Володимирівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Подобна.

Євгенія Володимирівна Подобна (нар. 7 липня 1989) — українська журналістка, воєнна кореспондентка, медіатренерка, викладачка кафедри мультимедійних технологій та медіадизайну Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Подобна Євгенія Володимирівна
Народилася	7 липня 1989(1989-07-07) (36 років)
Громадянство	Україна
Діяльність	журналістка, воєнна кореспондентка, викладачка
Галузь	література[1] і репортаж[1]
Відома завдяки	Книга «Дівчата зрізають коси» (відзначена Шевченківською премією 2020)
Alma mater	Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Знання мов	українська[1]
Нагороди	Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Висловлювання у Вікіцитатах

Лауреатка Шевченківської премії 2020 року за книгу «Дівчата зрізають коси»^[2].

Біографія

Народилася 7 липня 1989 року^[3]. Закінчила Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, здобула кваліфікацію магістра журналістики. Отримала другу вищу освіту у Національному педагогічному університеті імені М. Драгоманова за спеціальністю «Біологія». Захистила кандидатську дисертацію за спеціальністю «Теорія та історія журналістики»^[4]. Кандидат наук із соціальних комунікацій.

Працювала журналісткою в друкованих ЗМІ, зокрема в газетах «День», «Газета по-киевски», «Полтавський вісник». Займалася художнім репортажем. Працювала асистентом режисера, журналістом та сценаристом.

Працювала на 5 каналі на посаді кореспондента відділу новин та воєнним кореспондентом.

Працює на телеканалі «UA:ПЕРШИЙ» головним редактором редакції документальних програм.

Автор документальних фільмів:

• «Мій прапор» (2020, режисер — О. Грузінова)^[5];
• «Життя післязавтра» (2020, режисер — С. Потапчук)^[6]
• «Спадок» (2020);
• «Люди Зони» (2021)^[7];
• «Грецька операція НКВС» (2021);
• «Повернення» (2021);

Проводила тренінги на теми соціальної журналістики, безпеки журналістів в зоні бойових дій, взаємодії державних органів та ЗМІ, телевиробництва.

Як науковець Євгенія Подобна займається історією журналістики, воєнною журналістикою, питаннями журналістської етики.

Євгенія Подобна є авторкою 24 наукових публікацій. У 2011 році видала книгу «Полтавщина: історія, постаті, публікації» (2011, Полтава).

У 2022 році видала книгу свідчень про перші дні повномасштабної війни «Лютий лютий 2022» (у співавторстві з журналісткою Дар'єю Бурою). Після деокупації Київської області навесні 2022 року збирала свідчення у Бучі та Ірпені, результатом стала книга «Міста живих, міста мертвих» (видавництво «Фоліо»)^[8].

В Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка викладає такі курси, як «кросмедійна журналістика», «професійний відеомонтаж та редагування відеоконтенту», «мультимедійний контент».

Член програмної ради 28 BookForum^[9] та кураторка кластеру «Війна» на Форумі видавців.

«Дівчата зрізають коси»

Книга «Дівчата зрізають коси» була опублікована у видавництві «Люта справа» 2018 року. Книга містить спогади 25 жінок-військових, які брали участь в АТО у складі Збройних сил України та добровольчих підрозділів у 2014—2018 роках.

У книзі розповідається про бойові операції різних років на Луганщині та Донеччині, про визволення українських міст і сіл від російсько-терористичних окупаційних військ, спогади про побратимів, місцевих мешканців, воєнний побут. Розповіді доповнені світлинами із зони бойових дій.

Книга здобула перемогу у Всеукраїнському рейтингу «Книжка року-2018»^[10], у конкурсі «BookForum Best Book Award-2019»^[11] та отримала Шевченківську премію 2020 року.

Відзнаки

• Медаль Міністерства оборони «За сприяння ЗСУ» (2017),
• Нагрудний знак «Знак пошани» (2016),
• Орден княгині Ольги ІІІ ступеня (2018).
• Лауреатка конкурсів «Честь професії» (2013),
• Лауреатка конкурсу статей на тему толерантності та захисту прав людини ім. Ю. Атамана (2012),
• Фіналістка конкурсу художнього репортажу «Самовидець» (2018, 2019)^[12].
• Лауреатка Шевченківської премії за книгу «Дівчата зрізають коси»^[2]