Покаянні псалми

«Покаянні псалми (сонети)» — поетичний цикл Дмитра Павличка, опублікований 1994 року. Складається з п’ятдесяти віршів, кожен із яких — відверта розмова з Богом. Основна форма — сонет, що набуває ознак молитовного монологу або діалогу з Господом. Поезії циклу вирізняються глибоким філософським, інтимним та духовним звучанням. У них відбито синтез мотивів каяття, любові, осмислення людського буття.

Покаянні псалми
Жанр	сонет, лірика
Автор	Дмитро Павличко
Мова	Українська
Опубліковано	1994

Загальна характеристика

«Покаянні псалми» належать до зрілого періоду творчості Павличка й відзначаються глибокою духовною сповідальністю. У збірці поет прагне переосмислити власне життя, історію та майбутнє України, веде внутрішній діалог із совістю, Богом і своїм поколінням.

Цикл поділений на десять тематично різних розділів, об’єднаних мотивом духовного очищення. Для збірки характерне загострене відчуття власної екзистенції, поетичне самозаглиблення, культ Духу й Правди, орієнтація на високі взірці західної та світової культури. У віршах переплітаються минуле й сучасне, любов до рідної землі, пошана до інших народів, поетизація дитинства й осмислення актуальних моральних проблем буття.

Теми та мотиви

Панівним мотивом збірки є сповідь — щире каяття, покута ліричного героя. Павличко осмислює пройдений шлях як помилковий, намагаючись знайти причини й наслідки власних і поколіннєвих провин. ^[1]

Озовися, Всевишній, І скажи, де ти є; Я — несмирний і грішний, Я — твій витвір невтішний, То нащо ж тобі, Пане, Послушенство моє?

Його покаяння — не лише особисте, а й сповідь за ціле покоління, “зламане, понівечене, з’яничарене”, яке, за словами автора, “жило не з боротьби, а з підлої принуки”.

Соромтесь нас, бо ми раби, Як під плитою гін зерна, Встидайтесь нас, онуки, Сліпорожденні й кволі...

У поезіях Павличко порушує питання вини й кари, гріха й прощення. Твори циклу сповнені глибокої психологічної напруги, точних штрихів і деталей, що створюють сильний емоційний ефект.

Quo valis, Domine? Куди Ти йдеш? Куди мене незрячого ведеш? ХТО Я такий? Савло чи вже Павло, Що мстить своїй душу за давнє зло?

Особливе місце займає вірш «Ти не кажи» — своєрідний наказ самому собі й цілому поколінню, що виросло в умовах тоталітаризму:

Ти не кажи, що за тобою Нема й зерна неправди... Не говори. Бери сокиру, Вирубуй зло, що насадив.

Композиція і структура

Цикл містить 50 віршів і складається з десяти тематичних розділів. Переважають монологи, але в деяких текстах з’являються діалогічні моменти — коли звернення до Бога постає як відповідь на Його запитання.

Кожен сонет є окремою духовною розмовою, водночас об’єднаною з іншими в єдиний ліричний дискурс. У структурі збірки виявляється поєднання інтимного, філософського й національно-патріотичного начал.

Філософський і національний вимір

«Покаянні псалми» — це не лише лірична сповідь, а й молитва за долю українського народу, спроба осмислити місце людини у світі, відповідальність покоління перед історією. Павличко розглядає людину як співучасника Божого задуму, який відповідає за зло й добро в історії — “від меча Ахілла до атомної бомби”.

У добу глобалізації, де панує “прагматизм і уніфікація не лише зла, а й добра”, поет шукає “невинного духу” — шляхом особистого й національного самовдосконалення. Питомо український характер діалогу з Господом набуває універсального звучання.

Стиль і художні особливості

«Покаянні псалми» поєднують класичну сонетну структуру з високою емоційністю й філософською наснагою. Ліричний герой — людина зріла, мудра, схильна до рефлексії, котра прагне знайти душевну рівновагу після буремного життя, сповненого пристрастей і боротьби. Для збірки властиві:

• психологічна насиченість і сповідальний тон;
• паралелі з біблійними псалмами, зокрема через мотиви каяття, молитви, прощення;
• поєднання біблійної риторики з модерною поетичною формою;
• використання сонетної композиції як форми молитви;
• чергування монологу й діалогу з Богом;
• символіка вогню, зерна, світла, меча, хреста, що поглиблює метафоричний рівень тексту;
• внутрішня музичність і ритмічна напруга.

Оцінки

Дослідники неодноразово відзначали, що у «Покаянних псалмах» Дмитро Павличко досяг художніх висот Тараса Шевченка й Івана Франка, продовживши їхню духовну місію. Сам поет називав цей цикл своїм найкращим творінням^[2].

Значення

«Покаянні псалми» займають особливе місце у творчій спадщині Павличка як вершина його духовно-філософської лірики. Це поетична сповідь митця, який, пройшовши шлях від любовної еротики («Золоте ябко») до духовного каяття, осмислює головні сенси буття — віру, совість, націю й людину.

Див. також

• Дмитро Павличко
• Сонет
• Псалом