Покосенко Олександр Данилович

Покосенко Олександр Данилович (нар. 16 травня 1924, Миколаїв, Українська РСР, СРСР — пом. 26 лютого 2024, Миколаїв, Україна) — радянський і український художник, ветеран Другої Світової війни, лауреат премії ВДНГ СРСР (1968), заслужений художник України (2014), почесний громадянин міста Миколаєва (2009).

Покосенко Олександр Данилович
Народження	16 травня 1924(1924-05-16) Миколаїв, Українська РСР, СРСР
Смерть	26 лютого 2024(2024-02-26) (99 років)
	Миколаїв, Миколаївська область, Україна
Національність	українець
Країна	СРСР  Україна
Жанр	плакат, графіка, живопис
Навчання	Одеське державне художнє училище ім. М. Грекова (1959) Московський поліграфічний інститут (1969)
Діяльність	художник
Роки творчості	1937 — 2024
Нагороди	Орден «За мужність» ІІІ ступеня Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників» Медаль «70 років визволення України від фашистських загарбників» Ювілейна медаль «70 років Перемоги над нацизмом» Медаль «За бойові заслуги» Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Ювілейна медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «За взяття Кенігсберга» Медаль «Ветеран праці» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР» Заслужений художник України Почесний громадянин міста Миколаєва Почесна відзнака «За заслуги перед Миколаївщиною» II ступеня Почесна відзнака «За заслуги перед Миколаївщиною» I ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Покосенко.

Біографія

Народився 16 травня 1924 року в місті Миколаєві у сім'ї корабелів. Навчався в школі № 1, фабрично-заводському училищі, після закінчення якого був направлений в судномонтажний цех заводу імені Андре Марті (зараз Чорноморський суднобудівний завод).

Ще з дитинства захоплювався малюванням, у дев'ятирічному віці вперше взяв участь у художній виставці (1937), де виставив малюнок «Дуель», присвячений Пушкіну^[1].

Під час німецько-радянської війни був висланий до Німеччини і відправлений до концентраційного табору «Варте» у Східній Пруссії. За першу спробу втечі отримав покарання у вигляді 25 ударів нагайкою та тримання в карцері.

У 1944 році з другої спроби зумів втекти до позицій радянський військ, де отримав за перебування на ворожій території «традиційний» вирок: штрафбат — і на передову^[2]. Ще близько року воював із гвинтівкою в руках, де був поранений. Після війни служив у країнах Балтії, в музвзводі (грає майже на всіх музичних інструментах), а після демобілізації, маючи здібності художника, влаштувався до кінофікації, де малював афіші^[1].

У червні 1951 року в Миколаєві організовується Українське кооперативне товариство художників (УКООПТХ), де Покосенко став одним із перших її членів^[3]. У тому ж році учасник установчих зборів Миколаївського обласного товариства художників. На першій груповій виставці товариства у 1952 році виставив дві написані олією роботи — «На балу» і портрет.

У 1959 році закінчив Одеське державне художнє училище імені М. Грекова.

У шістдесяті роки займається промисловим дизайном. Творча група, в якій працював художник, створила судовий автономний кондиціонер «Нептун», за який був удостоєний срібної медалі Виставки досягнень народного господарства СРСР^[1][2].

Закінчив факультет графіки Московського поліграфічного інституту у 1969 році^[1].

У 1970 році стає головним художником міста. З 1974 по 1984 роки є постійним учасником творчих наїздів у республіканський дім творчості Седнів. В цей же час захоплюється плакатом, який є основним у його творчості у цей період. Лауреат і учасник міжнародних і республіканських конкурсів та виставок плакату. Перша персональна виставка робіт відбулася у 1962 році.

У 1972 році художник захоплюється історичною темою, з-під його пензля виходить серія живописних і графічних робіт, присвячених Миколаєву. За багаторічну працю створив безліч робіт, серед яких портрети містян і живописні роботи, навіяні морською і кораблебудівною романтикою. Серія «Старий Миколаїв», для якої автор використовував пленерні ескізи, старі листівки та фото, архівні матеріали, спогади містян, нараховує більше 150 картин. На полотнах зображені вулиці міста різних епох — 1940-х, 1960-х років і навіть XIX століття. Використовуючи власний метод художньої реконструкції, художник відтворює на полотні у первісному вигляді яхт-клуб, будинок Аркасів, католицький костел і хоральну синагогу, не повторюючи архівних зображень, за якими він працює.

Сьогодні роботи серії «Старий Миколаїв» можна побачити у Фонді Спілки художників України, кабінетах Верховної Ради, Міністерстві культури, Миколаївській міській раді, музеях Миколаєва та численних приватних колекціях^[3]. Є постійним організатором численних пересувних авторських виставок у міських навчальних закладах. Демонстрацію своїх робіт він супроводжує власно розробленими лекціями з історії рідного міста^[1][2].

З 1980 по 1984 роки займав посаду головного художника Миколаївського художнього фонду. З того ж року є членом Національної спілки художників України.

У 2014 році отримав звання заслуженого художника України. У тому ж році удостоєний почесної відзнаки Миколаївської обласної ради «За заслуги перед Миколаївщиною» II-го ступеню.

Тематика творів художника різноманітна — це і тематичні полотна, і натюрморт, і графічні листи.

Помер 26 лютого 2024 року в Миколаєві^[4][5].

Творчість

Публікації

• «Образотворче мистецтво», № 3 (1980);
• «После взятия Кенигсберга», музей бойової слави 16-ї гвардійської стрілецької дивізії (Москва, 1990);
• Альбом «Мистецтво України» (Київ, 2003);
• «Судьба и город», Людмила Щетініна // Скиф (Миколаїв, 2004);
• «Олександр Данилович Покосенко. Ювілейна виставка», Миколаївський обласний художній музей імені В. В. Верещагіна (2004).

Вибрані виставки

• Перша обласна художня виставка членів товариства художників (1952);
• Перша персональна художня виставка (1962);
• Художня виставка миколаївських художників разом з майстрами пензля СРСР (Миколаїв, 1963);
• Художня виставка «Миколаївщина» (Миколаїв, 1964);
• Республіканська виставка «30 років Перемоги» (1975);
• Республіканська виставка «Плакат пропонує…» (1976);
• Республіканська III виставка акварелі (1977);
• Республіканська виставка плаката (1978);
• Виставка Українського образотворчого мистецтва з музеїв УРСР і РРФСР (1979);
• Всесоюзний конкурс «Олімпіада-80» (Москва, 1980);
• Міжнародна виставка плаката (Варшава, 1983);
• Міжнародна виставка плаката (Москва, 1984);
• Всеукраїнська виставка (1992);
• Всеукраїнська виставка «50 років Перемоги» (1995);
• Всеукраїнська виставка «До 60-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні» (Київ, 2005);
• Всеукраїнська виставка «Мальовнича Україна» (2007);
• Виставка «Рідне місто моє» (Миколаїв, 1999);
• Всеукраїнська виставка до дня художника (Київ, 2008);
• Всеукраїнська виставка «Мальовнича Україна» (2008).

Загалом учасник понад 30 міжнародних, всесоюзних, всеукраїнських, республіканських і обласних виставок, серед яких і персональні у місті Миколаєві (1972, 1999, 2000, 2002, 2003, 2004)^[3].

Нагороди, почесні звання і премії

Нагороди

• Орден Великої Вітчизняної війни ІІ-го ступеня;
• Орден «За мужність» III-го ступеня;
• Медаль «За бойові заслуги»;
• Медаль «За перемогу над Німеччиною»;
• Медаль «За взяття Кенігсбергу»;
• Медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1965);
• Медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1975);
• Медаль «40 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1985);
• Почесна грамота Міністерства культури України (2001)^[1];
• Почесна грамота Міністерства культури і мистецтв України «За вагомий особистий внесок у створення духовних цінностей та високу професійну майстерність» (2004);
• Почесна відзнака Миколаївської обласної ради «За заслуги перед Миколаївщиною» II-го ступеню (2014);
• Почесна відзнака Миколаївської обласної ради «За заслуги перед Миколаївщиною» I-го ступеню (2019)^[6].

Почесні звання і премії

• Лауреат премії ВДНГ СРСР (срібна медаль, 1968);
• Почесний громадянин міста Миколаєва (2009);
• Заслужений художник України (2014)^[6].

Література

• Аров, Б. Л. (2004). Акварели родного города. О Николаеве и николаевцах: очерки, интервью, встречи. Николаев. с. 164–169.
• Миколаївська обласна організація національної спілки художників України (2013). Художники Миколаївщини: Покосенко Олександр Данилович — 40 років на творчій ниві. Миколаїв: Видавець Шамрай П. М. с. 52–53.

Посилання

• Покосенко Олександр Данилович. Графік — Миколаївська обласна організація Національної Спілки художників України: офіційний сайт