Полевий Петро Гнатович

Петро́ Гна́тович Полеви́й (рос. Пётр Игнатьевич Полевой; *17 липня 1873(18730717) — †18 березня 1938) — російський геолог часів Російської імперії та СРСР, дослідник покладів корисних копалин Північно-Східної Азії і острова Сахалін, автор близько сотні науковних публікацій з геології. Жертва сталінського терору і в'язень ГУЛАГу. Батько історика Бориса Полевого.

Петро Гнатович Полевий
рос. Пётр Игнатьевич Полевой
1926
Народився	17 липня 1873(1873-07-17) улус Укир[1], Баргузинський повіт, Забайкальська область, Російська імперія
Помер	18 березня 1938(1938-03-18) (64 роки) (за іншими даними — помер 20 березня[2][3][4][5]) табірний пункт Нова Ухтарка, Усть-Ухтинська сільрада, Іжемський район, Республіка Комі, РРФСР (за іншою версією — помер у селищі Княжпогост[6]) ·хвороба шлунка[6] (за іншими версіями — параліч серця[5] або розстріл[7][4])
Громадянство	Російська імперія→ СРСР
Національність	росіянин
Відомий завдяки	геолог, дослідник Північно-Східної Азії і острова Сахалін
Alma mater	Санкт-Петербурзький гірничий інститут
У шлюбі з	Антоніна Михайлівна Головачова[8]
Діти	Наталя, Гнат, Борис (*1918 — †2002)[8]
Нагороди	Медаль імені Миколи Пржевальського

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Полевий.

Біографія

Дитинство і навчання

Народився 17 липня 1873 року в улусі Укир^[1][9] (за іншими даними — на поштовій станції Поперечна на Забайкаллі^[10]) Баргузинського повіту Забайкальської області Російської імперії. Батько, Гнат Якимович Полевой, працював фельдшером на копальнях Степана Соловйова. А раніше — у 1854-1855 роках — брав участь в обороні Севастополя під час Кримської війни^[10]. Мати — Таїсія Василівна^[11].

До десяти років — жив при копальні Соловйова, серед робітників і старателів.

У 1883 році — вперше відвідав Іркутськ, де вступив до чоловічої гімназії, жив у пансіонаті при гімназії. У 1893 році — закінчив гімназію із срібною медаллю. Продовжив навчання на математичному факультеті Санкт-Петербурзького університету. Після двох років навчання — перевівся у Санкт-Петербурзький гірничий інститут, який закінчив тільки через 8 років, у 1903, бо через участь у студентських страйках 1901 року — був виключений з інституту^[12]. У 1903 році відновився^[13].

Під час навчання в інституті брав участь у експедиціях. Зокрема, влітку 1897 року — у геологічних роботах на золотих родовищах у Північно-Єнісейському краї. У 1899 році — шукав хромовий залізняк у Золотоустівському гірському окрузі неподалік Міасу. У 1900 — залізні руди в Олонецькій губернії. У 1901 році — познайомився з геологом Едуардом Анертом і працював у нього колектором під час експедиції до Ціцікарського району Маньчжурії. У 1902 — працював у геолога Валеріана Вебера у Андижанскому районі Туркестана, а в 1903 — у Закаспійській області.

Перша робота

Члени експедиції Полевого перед від'їздом на Сахалін. В середньому ряду зліва направо: 1 - Микола Сарсадських, 2 - Петро Полевой, 3 -?, 4 - Степан Миронов
1909

Після випуску — став позаштатним працівником Геологічного комітету.

Влітку 1904 року — призначений на Кавказ, але через початок Російсько-японської війни — перенаправлений у приватну компанію «Наследники Асташева». До осені 1906 року — керував золотими копальнями компанії у Північній Маньчжурії.

Восени 1906 року — повернувся до Санкт-Петербургу. Згодом — три місяці керував Садонськими срібло-свинцевими копальнями на Північному Кавказі, які належали об'єднанню «Алагірь».

У 1907 році, за рекомендацією директора Геологічного комітету Феодосія Чернишова, — працював начальником геологічної партії з пошуку нафти на річці Ухта у Печорському краї.

Взимку, з 1907 на 1908 рік, готував експедицію на Північний Сахалін (південна частина острова — належала японцям). З 1908 по 1911 рік — вивчав тамтешню геологію. Разом з Миколою Тихоновичем — описав острів. В ході досліджень — виявив ряд географічних об'єктів, раніше не нанесених на карти. Зокрема, за його ініціятиви Російське географічне товариство дало горам Лопатіна та Невельського відповідні назви. У 1908 році також вперше був за кордоном: програма експециції передбачала відрядження у Японію для огляду родовищ нафти у провінції Етіґо. Цього ж року^[14] — одружився з Антоніною Михайлівною Головачовою^[8].

24 травня 1909 року — виступив у Геологічному комітеті з доповіддю про геологію Сахаліну.

1910-ті

Влітку 1911 року очолив експедицію в південно-східний Казахстан. У грудні — в Анадирський край. За монографію «Анадирський край» (рос. «Анадырский край») отримав від Російського географічного товариства Медаль імені Миколи Пржевальського.

1 листопада 1911 року — виступив у Російському географічному товаристві з доповіддю про Сахалін та історію його дослідження.

З 1912 по 1913 рік — знову досліджував Анадирський край. Зокрема, об'їхав Чукотський півострів. З Чукотки — дістався до Аляски, щоб, згідно плану експедиції, ознайомитись з розробкою золотих копалень неподалік міста Ном. Потім — поїхав до Вашингтону, де побував у Національному музеї природознавства. Навесні 1914 року — повернувся до Санкт-Петербурга, здійснивши навколосвітню подорож: через Канаду, США, Францію (Марсель, Ніцца, Монте-Карло), Італію (Генуя, Мілан, північні озера), Швейцарію (Лозанна, Женева), Австрію і Польщу.

У 1914 році повернувся на Далекий Схід. Продовжив дослідження на Сахаліні, пониззі річки Амур і берегах Татарської протоки. Цього ж року Геологічний комітет видав карту Північного Сахаліну, складену Полевим.

У 1915 році отримав статус старшого геолога Геологічного комітету і став членом Далекосхідного відділення комітету, яку очолював Едуард Анерт.

З 1915 по 1916 рік — вивчав родовища Ольгинського району і Тетюхе біля хребта Сіхоте-Алінь.

У 1917 році — знову повернувся на Сахалін. Досліджував острів до 1929 року, з перервами: у 1918 році — на вивчення вугленосних районів Японії, у 1919 — на вивчення вугленосних районів Китаю, у 1923 — на експедиції на Камчатку, у 1926 — на участь в Міжнародному всетихоокеанському конгресі в Пекіні та III Всетихоокеанському науковому конгресі у Токіо, де виступив з двома доповідями.

У кінці літа 1917 року перевіз із Петрограда до Чити, до невістки, Олени Григорівни Головачової (до шлюбу Клеменц), вдови засновника Забайкальського відділення Російського географічного товариства журналіста Дмитра Михайловича Головачова^[15] (*1866 — †1914), свою родину — двох дітей і вагітну дружину. Згодом, коли над Читой нависла загроза вторгнення банд отамана Григорія Семенова^[15], Полеві переїхали на Сахалін, у місто Александровський.

1920-ті

У квітні 1920 року — був очевидцем окупації Північного Сахаліну японцями. Цього ж року у червні — переїхав з родиною у Владивосток. Сприяв створенню у Владивостоці Далекосхідного відділення Геологічного комітету, яке очолив Едуард Анерт (відділення створене у травні 1920 року). Також у 1920-му, разом в Михайлом Павловим, обстежив кам'яновугільні родовища в районі сіл Суражівка і Райчиха.

У 1921 році — систематизував матеріал, зібраний у попередні роки, і склав карту корисних копалин Далекого Сходу.

У 1922 році отримав і виконав замовлення від двох фірм — «Эриксон-Лильге» та Торгового дому «Кунст и Альберс» — дослідив стан їхніх копалень на Західному Сахаліні.

З 1925 по 1928 рік — був директором Далекосхідного відділення Геологічного комітету у Владивостоці.

У 1928 році — переведений у новостворений Ленінградський нафтовий інститут на посаду старшого геолога з нафти Далекого Сходу. Цього ж року і його родина поселилася у Ленінграді, на Васильєвському острові.

Влітку 1929 року — знову вивчав геологію Північного Сахаліну.

Арешт і табори

5 травня 1930 року арештований у Ленінграді^[16] по так званій «справі Академії наук» (у Ленінграді проживав на 6-й лінії Васильєвського острова, у будинку 39, квартира 1^[17]). Відправлений під посиленим конвоєм до Хабаровська. Слідчими ОДПУ Хабаровська — засуджений до вищої міри покарання із заміною на 10 років концтабору. Для підтвердження вироку — відправлений до Москви на перегляд справи колегією ОДПУ. З 20 квітня 1931 року, в очікуванні вироку, знаходився у Московській в'язниці^[18]. 28 червня 1931 року колегія ОДПУ підтвердила вирок — 10 років концтабору^[19]. Відправлений до Ухтпечтабу, де призначений керівником геологорозвідувальних робіт на копальні Воркути.

За свідченнями етнографині Людмили Мерварт, яка зустрілася з Полевим на етапі, він скаржився на систематичні побиття під час слідства. За його словами — побиття змусили його підписувати все, що давав слідчий. Також Мерварт вразила зовнішність Полевого: він виглядав дуже постарівшим і майже втратив слух^[20].

8 червня 1934 року, завдяки успіхам у роботі Полевого, зверненням його дружини і заступництву президента Академії наук СРСР Олександра Карпінського, Центральний виконавчий комітет СРСР зменшив термін ув'язнення геолога до 7 років. З урахуванням воркутинських заліків (день — за два) — він мав незабаром вийти. Але після вбивства Сергія Кірова у грудні 1934 — заліки за відроблені в Заполяр'ї дні скасували^[21].

У листопаді 1935 року — знову арештований. Звинувачений у применшенні запасів вугілля на Воркутинскому вугільному родовищі (інкримінували статтю 58-7 Кримінального кодексу РСФРР)^[4].

Наприкінці 1936 року — знятий з робіт на Воркуті і направлений на асфальтову копальню в районі міста Чиб'ю, де пропрацював до кінця терміну — 5 травня 1937 року. Але невдовзі знову арештований — за звинуваченням у «приховуванні запасів»^[5].

Поки тривало нове «слідство» — знаходився у так званому «відстрільному» бараці табірного пункту Нова Ухтарка Усть-Ухтинської сільради Іжемського району Республіки Комі. Хворів, лежав у табірній лікарні.

Різні версії обставин і причини смерті

Помер 18 березня (за іншими даними — 20 березня^[2][3][4][5]) 1938 року у табпункті Нова Ухтарка. За іншою версією — помер в тюремній камері-одиночці^[5]. Існує також припущення, що Полевого розстріляли^[4][7]. Натомість, за даними молодшого сина, історика Бориса Полевого — Полевой помер «від шлункового захворювання» у селищі Княжпогост^[6]. А згідно довідки, виданої 5 лютого 1958 року, причина смерті — параліч серця^[5].

28 жовтня 1957 року — реабілітований Військовим трибуналом Московського військового округу^[22]. За клопотанням дружини, Антоніни Михайлівни Полевої^[16].

Родина

У 1902 році познайомився, а у 1908^[14] — одружився з Антоніною Михайлівною Полевою (до шлюбу Головачова), яка походила з родини вчених. Її брати — Петро, ​​Олександр і Дмитро (*1866 — †1914) Головачові — краєзнавці, дослідники та знавці Сибіру^[8].

У подружжя було троє дітей^[23] — донька Наталя (вона приїжджала на побачення з батьком у Воркуту^[18]) і два сини: Гнат і Борис^[8].

Найменший, Борис, народився 10 травня 1918 року у Читі^[24]. У 1941 році — закінчив історичний факультет Ленінградського університету. Після війни — вступив до аспірантури, але захистити дисертацію йому завадила кампанія боротьби з космополітизмом^[25]. У 1959 році — видав монографію «Першовідкривачі Сахаліну» (рос. «Первооткрыватели Сахалина»^[26])^[25]. У 1970 — захистив дисертацію на тему «Сахалін в історії Росії середини XVII-початку XIX ст.» (рос. «Сахалин в истории России середины XVII-начала XIX вв.») і отримав звання кандидата історичних наук. У 1982 — видав монографію «Першовідкривачі Курильських островів» (рос. «Первооткрыватели Курильских островов»^[27]). А у 1984 — статтю «Першовідкривачі Камчатки» (рос. «Первооткрыватели Камчатки»^[28])^[29]. У 1986 — захистив дисертацію на тему «Російські географічні відкриття на Далекому Сході з 30-х років XVII століття до 60-х років XIX століття» (рос. «Русские географические открытия на Дальнем Востоке с 30-х годов XVII века до 60-х годов XIX века») і отримав звання доктора історичних наук^[30]. 28 січня 2002 року — помер^[24].

Вшанування пам'яті

Вид на Курильськ з висоти пташинього польоту
2019

• У 1947 році, за клопотанням Всесоюзного географічного товариства, на честь Полевого названо один з мисів у Углегорському районі острова Сахалін^[7][31].
• У Курильську на честь Полевого названо вулицю^[32].

Бібліографія

1900-ті

• Нерчинская золотопромышленная компания // Золото и платина. — 1907. — №5. — С. 85-88.
• Нерчинская золотопромышленная компания // Золото и платина. — 1907. — №6. — С. 103-108.
• Предварительная записка по изслѣдованію Ухтинскаго нефтеноснаго раіона. — С.-Петербургъ: Типографія «Россія», 1908. — 24 с.
• Ухтинский нефтеносный район // Записки Русского Технического общества. — Пе­тербург, 1908. — №1. — С. 29-35.
• Ухтинский нефтеносный район // Записки Пермского отделения Русского Технического общества. — 1908. — Вып. 3. — С. 13-26.
• Богдановик К.И., Полевой П. И. О природных богатствах Петропавловского, Командорского, Охотского, Гижигинского и Анадырского уездов Приморской области и Сахалина // Известия Геологического комитета. — 1909. — Т.28. №1. — С. 18-26.
• Тихонович Н. Н., Полевой П. И. Результаты геологических исследований на северо-востоке Сахалина // Известия Геологического комитета. — 1909. — Т.28. №4. — С. 331-348.
• Нефтеносный район северо-восточного Сахалина // Известия Геологического комитета. — 1909. — Т.28. №5. — С. 15-62.

1910-ті

• Тихонович Н. Н., Полевой П. И. Исследования на западном побережье Северного Сахалина // Известия Геологического комитета. — 1910. — Т.29. №2. — С. 165-184.
• Тихонович Н. Н., Полевой П. И. Полезные ископаемые Сахалина по данным экспедиции 1908-1909 гг. // Известия Геологического комитета. — 1910. — Т.29. №9. — С. 715-754.
• Тихонович Н. Н., Полевой П. И. Полезные ископаемые Сахалина по данным экспедиции 1908-1910 гг. — С.-Петербург, 1910.
• О некоторых условиях эксплуатации минеральных богатств Русского Сахалина // Известия Геологического комитета. — 1911. — №10. — С. 3-12.
• Работы партий Сахалинской геологической экспедиции // Известия Геологического комитета. — 1911. — Т.30. №3. — С. 265-272.
• Результаты работ партии П.И. Полевого Сахалинской геологической экспедиции // Отчёт Горного департамента за 1910 г. — С.-Петербург, 1912. — С. 336-339.
• Геологические исследования в бассейне р. Анадыря // Известия Геологического комитета. — 1913. — Т.32. №1. — С. 175-176.
• Геологические исследования в бассейне верхнего течения р. Яугуз // Известия Геологического комитета. — 1913. — Т.32. №2. — С. 201-248.
• Жизнь на крайнем северо-востоке Сибири. Анадырский край // Землеведение. — 1913. — Кн.4. — С. 162-168.
• Тихонович Н. Н., Полевой П. И. Описание угленосных отложений Русского Сахалина // Очерк месторождений ископаемых углей России. — С.-Петербург, 1913. — С. 523-551.
• Русский Сахалин. Краткий географический очерок. Доклад, прочитанный на заседании отделения физической географии Русского Географического общества 1 ноября 1911 г. // Известия Русского Географического общества. — 1913. — Вып. 7-10. — С. 565-616.
• Геологические исследования в бассейне р. Анадыря // Известия Геологического комитета. — 1914. — Т.33. №2. — С. 153-156.
• Десятиверстная карта Русского Сахалина, составленная по съемкам экспедиции Геологического комитета 1907-1910 гг. и другим источникам с пояснительной запиской // Труды Геологического комитета. Новая серия. — 1914. — Вып. 97. — 8 с.
• О месторождениях каменного угля на побережье Северо-Востока Азии // Известия Геологического комитета. — 1914. — Т.33. №5. — С. 125-133.
• Анадырский край. Главнейшие результаты Анадырской экспедиции // Труды Геологического комитета. Новая серия. — 1915. — Вып. 140. — 136 с.
• Геоморфологический очерк Русского Сахалина // Труды Геологического комитета. Новая серия. — 1915. — Вып. 120. — 77 с.
• О месторождениях плавикового шпата в окресностях бухты Пфусун в Японском море // Известия Геологического комитета. — 1915. — Т.34. №8. — С. 531-535.
• Геологические исследования в области нижнего течения р. Амура, побережья Амурского лимана и Татарского пролива // Известия Геологического комитета. — 1916. — Т.35. №1. — С. 202-207.
• Ольгинский железорудный район как центр будущей железопромышленности Русского Дальнего Востока // Поверхность и недра. — 1916. — №2. — С. 72-82.
• Золото Анадырско-Чукотского края // Поверхность и недра. — 1916. — №4. — С. 153-158.
• Ольгинский железорудный район как центр будущей железопромышленности Русского Дальнего Востока // Поверхность и недра. — 1916. — №4. — С. 184.
• Ответ на запрос Временного Приамурского горного управления о каменноугольных месторождениях о. Сахалина // Известия Геологического комитета. — 1916. — Т.35. №8. — С. 387-391.
• Япония как железный рынок Дальнего Востока // Поверхность и недра. — 1916. — №8.
• Результаты осмотра рудных месторождений Ольгинского уезда Приморской области // Известия Геологического комитета. — 1917. — Т.36. №1. — С. 264-275.
• Осмотр Пилевского каменноугольного месторождения на Сахалине // Известия Геологического комитета. — 1917. — Т.36. №1. — С. 293.
• Отзыв на отношение Горного департамента о целесообразности сдачи площадей на Сахалине под разведки на нефть Дальневосточному промышленному акционерному обществу // Известия Геологического комитета. — 1917. — Т.36. №3-4. — С. 75-78.
• Отзыв на отношение нефтяной секции Особого совещания по топливу с просьбой выработать подробный план разведочных работ на восточном побережье Сахалина // Известия Геологического комитета. — 1917. — Т.36. №5-7. — С. 251-253.
• Криштофович А.Н., Полевой П. И. Геологические исследования на западном побережье Сахалина от р. Хой до японской границы // Известия Геологического комитета. — 1918. — Т.37. №1. — С. 264-284.
• Месторождение каменного угля у мыса Рогатого на Сахалине // Материалы по общей и прикладной геологии. — Петроград, 1918. — Вып.23. — 14 с.
• Техника разработки золотых россипей // Естественные производ. силы России. — 1918. — Т.4. Полезные ископаемые. — Вып. 10.
• Условия залегания бурых железняков в г. Николаевске-на-Амуре // Известия Геологического комитета. — 1918. — Т.37. №1. — С. 285.
• Дальний Восток в горнопромышленном отношении. — Владивосток: Изд-во Технич. совещ. при Граждан. управл. Верховн. уполномоч. Российск. правитель. на Дальнем Востоке, 1919. — 14 с.
• Исследование Мгачинского каменноугольного месторождения на западном берегу Сахалина и месторождения красных железняков в Малом Хингане // // Известия Геологического комитета. — 1919. — Т.38. №1. — С. 244-246.
• Нефть Сахалина // Естественные производ. силы России. — 1919. — Т.4. Полезные ископаемые. — Вып. 22. Нефть и озокерит. — С. 159-165.
• Об исследовании Мгачинского угленосного района на Сахалине // Отчёт по исследованиям, проведённым Геологическим комитетом в 1918 г. в Сибири и на Урале. — Томск. 1919. — С. 86-88.
• Сведения о работах в южном рудоносном районе Малого Хингана // Отчёт по исследованиям, проведённым Геологическим комитетом в 1918 г. в Сибири и на Урале. — Томск. 1919. — С. 88-90.
• Серебро-свинцово-цинковые руды Дальнего Востока // Естественные производ. силы России. — 1919. — Т.4. Полезные ископаемые. — Вып. 8. — С. 106-118.
• Угли Северного или Русского Сахалина // Естественные производ. силы России. — 1919. — Т.4. Полезные ископаемые. — Вып. 20. Ископаемые угли. — С. 270-275.

1920-ті

• Криштофович А.Н., Полевой П. И. Исследования в западном угленосном районе Сахалина // Известия Геологического комитета. — 1920. — Т.39. №2. — С. 253-259.
• Mines and mining in Siberia // The Far Eastern Review. Summary of Mineral Deposits and their present State of development. — Shanghai, 1920. — V. XVI. — №6.
• Анерт Э.Э., Полевой П. И. Медные месторождения Дальнего Востока // Естественные производ. силы России. — 1920. — Т.4. Полезные ископаемые. — Вып. 7. Медь в России. — С. 173-183.
• Что сделано Россией для исследования геологии и недр Дальнего Востока // Русский Дальний Восток. — 1920. — №3. — С. 1-39.
• Обзор геологических исследований на острове Сахалине // Материалы по геологии и полезным ископаемым Дальнего Востока. — Владивосток, 1921. — №19. — С. 17-22.
• Годовой отчёт геологов П.И. Полевого и А.Н. Криштофовича за 1920 г. // Материалы по геологии и полезным ископаемым Дальнего Востока. — Владивосток, 1921. — №24. — С. 17-22.
• Горнопромышленность Уссурийского края // Русское Приморье. — 1922. — №1-6.
• Степень исследованности Дальнего Востока // Доклады Приморской окружной торгово-промышленной палаты по вопросам экономики Дальнего Востока, представленные на Вашингтонскую конференцию 1921 г. — Владивосток, 1922. — С. 93-94.
• Нефть // Доклады Приморской окружной торгово-промышленной палаты по вопросам экономики Дальнего Востока, представленные на Вашингтонскую конференцию 1921 г. — Владивосток, 1922. — С. 94.
• Ископаемый уголь // Доклады Приморской окружной торгово-промышленной палаты по вопросам экономики Дальнего Востока, представленные на Вашингтонскую конференцию 1921 г. — Владивосток, 1922. — С. 94-98.
• Развитие горнопромышленности на Русском Дальнем Востоке // Доклады Приморской окружной торгово-промышленной палаты по вопросам экономики Дальнего Востока, представленные на Вашингтонскую конференцию 1921 г. — Владивосток, 1922. — С. 116-120.
• Полезные ископаемые Дальнего Востока // Известия Южно-Уссурийского отделения Приамурского отделения Русского Географического общества. — 1922. — №4. — С. 50-51.
• Исследование П.И. Полевым каменноугольного месторождения в районе деревни Радчихи и в западном угленосном районе Сахалина // Материалы по геологии и полезным ископаемым Дальнего Востока. — Владивосток, 1923. — №26. — С. 27, 30-34.
• Полезные ископаемые и горная промышленность Приморья // Приморье, его природа и хозяйство. — Владивосток, 1923. — С. 3-20.
• Полезные ископаемые Приамурья // Материалы по геологии и полезным ископаемым Дальнего Востока. — Владивосток, 1923. — Вып. 27. — С. 153-252.
• Полезные ископаемые Камчатской области // Материалы по геологии и полезных ископаемых Дальнего Востока. — Владивосток, 1923. — Вып. 27. — С. 253-281.
• Исследования по изысканию нефти на Камчатке // Известия Геологического комитета. — 1924. — Т.43. №2. — С. 303-304.
• Перспективы развития каменноугольной промышленности в Уссурийском крае // Материалы по геологии и полезных ископаемых Дальнего Востока. — Владивосток, 1924. — Вып. 29. Приложение 1. — С. 51-54.
• Мнение, высказанное на заседании комиссии по вопросу о шахте №2 Сучанского рудника // Материалы по геологии и полезных ископаемых Дальнего Востока. — Владивосток, 1924. — Вып. 29. Приложение 2. — С. 54-55.
• О границах запретного района Константиновского месторождения каменного угля // Материалы по геологии и полезных ископаемых Дальнего Востока. — Владивосток, 1924. — Вып. 29. Приложение 3. — С. 56.
• К вопросу о камчатской нефти // Материалы по геологии и полезных ископаемых Дальнего Востока. — Владивосток, 1924. — Вып. 29. Приложение 4. — С. 56-59.
• О геологии буроугольных месторождений полуострова Речного и севера полуострова Муравьёва-Амурского // Материалы по геологии и полезных ископаемых Дальнего Востока. — Владивосток, 1924. — Вып. 29. Приложение 6. — С. 59-60.
• О запасах руды в Магнитном руднике в Ольгинском районе А.К. Громадского и Х.А. Циммермана // Материалы по геологии и полезных ископаемых Дальнего Востока. — Владивосток, 1924. — Вып. 29. Приложение 9. — С. 64-65.
• Сравнительное значение Сучанского и Верхне-Суйфунского каменноугольных месторождений // Материалы по геологии и полезных ископаемых Дальнего Востока. — Владивосток, 1924. — Вып. 29. Приложение 15. — С. 78-80.
• О разведочных работах на серебро-свинцово-цинковом месторождении «Тетюхе» // Материалы по геологии и полезных ископаемых Дальнего Востока. — Владивосток, 1924. — Вып. 29. Приложение 20. — С. 68-87.
• О камчатской нефти // Материалы по геологии и полезных ископаемых Дальнего Востока. — Владивосток, 1924. — Вып. 29. Приложение 22. — С. 88.
• Некоторые данные о японском землетрясении 1 сентября 1923 г. // Известия физико-математического института Российской АН. — 1924. — Т.1-2. — С. 59-64.
• Нефть Русского Дальнего Востока // Нефтяное и сланцевое хозяйство. — Москва-Ленинград, 1924. — №3. — С. 449-457.
• Отчёт о Камчатской экспедиции 1923 г. П.И. Полевого // Материалы по геологии и полезных ископаемых Дальнего Востока. — Владивосток, 1924. — Вып. 29. — С. 38-39.
• Платина в золотых россыпях Анадырского края Камчатской губернии // Экономическая жизнь Дальнего Востока. — Хабаровск, 1924. — №2 (6). — С. 56-58.
• Алданский золотоносный район // Экономическая жизнь Дальнего Востока. — Хабаровск, 1925. — №1. — С. 28-39.
• Каменноугольная промышленность Северного Сахалина за время оккупации 1920/25 гг. // Горный журнал. — 1925. — №8. — С. 621-628.
• Организация и задачи геологических исследований на Дальнем Востоке // Материалы по геологии и полезных ископаемых Дальнего Востока. — Владивосток, 1925. — Вып. 37. Приложение 1. — С. 1-13.
• Об участии правительства в эксплуатации «Магнитного рудника» // Материалы по геологии и полезных ископаемых Дальнего Востока. — Владивосток, 1925. — Вып. 37. Приложение 2.1. — С. 34-35.
• Малохинганское месторождение красных железняков // Материалы по геологии и полезных ископаемых Дальнего Востока. — Владивосток, 1925. — Вып. 37. Приложение 2.2. — С. 35-40.
• Морская золотая россыпь в бухте «Наездник» на острове Аскольде и её разработка // Материалы по геологии и полезных ископаемых Дальнего Востока. — Владивосток, 1925. — Вып. 37. Приложение 2.5. — С. 54-62.
• Рецензия на книгу Д.В. Соколова и Н.Н. Тихоновича «Сахалин. 1925» // Экономическая жизнь Дальнего Востока. — Хабаровск, 1925. — №3-4. — С. 181-186.
• Успехи нефтепромышленности на Северном Сахалине // Нефтяное хозяйство. — Москва-Ленинград, 1925. — №8. — С. 194-200.
• Геологические исследования на западном побережье Сахалина. Дуэ-Рогатый // Материалы по геологии и полезных ископаемых Дальнего Востока. — Владивосток, 1926. — Вып. 46. — С. 15-16.
• О новой литературе по Сахалину // Материалы по геологии и полезных ископаемых Дальнего Востока. — Владивосток, 1926. — Вып. 46. Приложение 1.2. — С. 57-62.
• Об исследовании месторождений цветных металлов Сихотэ-Алиня // Материалы по геологии и полезных ископаемых Дальнего Востока. — Владивосток, 1926. — Вып. 46. Приложение 2.8. — С. 87-89.
• Горно-геологические исследования на Сахалине // Известия Геологического комитета. — 1926. — Т.45. №4. — С. 389.
• Предисловие// Торгашев Б.П. Горная продукция и ресурсы Дальнего Востока. Китая, Маньчжурия, Русский Дальний Восток, Япония, Корея, Формоза, Индокитай, Филиппины. Запасы, современная продукция и рыночные возможности. — Харбин: типография Китайской восточной железной дороги, 1927. — С. V-VII.
• Задачи и организация геологических исследований Дальневосточного края // Производственные силы Дальнего Востока. — Хабаровск-Владивосток: Книжное дело, 1927. — Вып.2. — С. 177-187.
• Горно-поисково-разведочное дело в Дальневосточном крае // Производственные силы Дальнего Востока. — Хабаровск-Владивосток: Книжное дело, 1927. — Вып.2. — С. 189-199.
• Нефть Дальневосточного края // Производственные силы Дальнего Востока. — Хабаровск-Владивосток: Книжное дело, 1927. — Вып.2. — С. 201-217.
• Предисловие // Материалы по геологии и полезным ископаемым Дальнего Востока. — Владивосток, 1927. — Вып.49. — С. 1-3.
• Исследования нефтеносного района фосточного побережья Сахалина от мыса Де Лиль де ля Кройера до Набильского залива // Материалы по геологии и полезным ископаемым Дальнего Востока. — Владивосток, 1927. — Вып.50. — С. 18-20.
• Нефтеносный район Северного Сахалина в 1926 г. // Материалы по геологии и полезным ископаемым Дальнего Востока. — Владивосток, 1927. — Вып.50. Приложение 1. — С. 3-27.
• Отчёт о командировке на Всетихоокеанский Научный Конгрес в Токио // Материалы по геологии и полезным ископаемым Дальнего Востока. — Владивосток, 1927. — Вып.50. Приложение 2. — С. 28-37.
• Об экспорте гипса // Материалы по геологии и полезным ископаемым Дальнего Востока. — Владивосток, 1927. — Вып.50. Приложение 5. — С. 50-51.
• Краткий обзор исследовательской работы Дальневосточного отделения Геологического комитета в 1927 г. // Экономическая жизнь Дальнего Востока. — Хабаровск, 1927. — №11-12. — С. 86-96.
• Нефтеносный район Северного Сахалина в 1926 г. // Нефтяное хозяйство. — Москва-Ленинград, 1927. — №4. — С. 499-511.
• Отчёт о геологических исследованиях, проведённых в 1925 г. в западном угленосном поле Северного Сахалина. Район Рогатый-Дуэ // Сахалинская горно-геологическая экспедиция 1925 г. Материалы по общей и прикладной геологии. — Ленинград, 1927?. — Вып.112. — С. 1-24.
• Стратиграфическая таблица угленосных отложений и распределения месторождений углей // Анерт Э.Э. Богатства недр Дальнего Востока. — Хабаровск-Владивосток: Книжное дело, 1928. — С. 207-220, Таблица №29.
• Геологические исследования в нефтеносном районе восточного побережья Сахалина // Материалы по геологии и полезным ископаемым Дальнего Востока. — Владивосток, 1928. — Вып.53. — С. 30-32.
• Худяков Н.А., Полевой П.И. Краткий предварительный отчёт начальника экпедиции Н.А. Худякова о работах Сахалинской горно-геологической экспедиции в 1927 г. // Материалы по геологии и полезным ископаемым Дальнего Востока. — Владивосток, 1928. — Вып.53. — С. 95-106.
• Нефть Камчатки// Нефтяное хозяйство. — Москва-Ленинград, 1928. — Т.3. — С. 308-309.
• Об уссурийской нефти // Нефтяной бюллетень. — Москва, 1928. — №11. — С. 15.
• Приморская или уссурийская нефть // Нефтяное хозяйство. — Москва-Ленинград, 1928. — №6. — С. 866-867.
• Mineral resources of the Russian Far East // Pracerdings of the III Pan-Pacific Science Congress. — Tokyo, 1928. — V. II. — С. 1754-1757.
• Задачи геологического изучения Камчатки // Экономическая жизнь Дальнего Востока. — Хабаровск, 1929. — №5. — С. 31-38.
• Исследования на восточном побережье Сахалина в районе Охи и Нутово // Отчёт о состоянии и деятельности Геологического комитета на 1926/27 гг. — Ленинград, 1929. — С. 312-314.
• Открытие меловых отложений на полуострове Камчатка // Известия Геологического комитета. — 1929. — №2. — С. 138-142.
• Годовой отчёт НГРИ за 1928/29 гг. // Нефтяное хозяйство. — Москва-Ленинград, 1929. — №3. — С. 41-42.

1930-й

• Нефтяные месторождения Дальнего Востока и Сахалина // Разведочные работы на нефть в СССР. Материалы к пятилетнему плану разведочных работ на нефть по данным совещания геологов-нефтяников в Москве 26/XI-I/XII 1929 г. — Москва-Ленинград, 1930. — С. 88-92.
• Отчёт о работах на полуострове Шмидта летом 1929 г. // Нефтяное хозяйство. — Москва-Ленинград, 1930. — №3.