Полинніков Олександр Миколайович

Олександр Миколайович Полинніков (рос. Александр Николаевич Полынников; 3 червня 1941, с. Чистеньке, Сімферопольський район, Кримська АРСР, СРСР — 8 вересня 2022, Москва, Росія) — радянський і російський кінооператор, кінорежисер, сценарист, продюсер. Лауреат Державної премії СРСР (1982).

Олександр Миколайович Полинніков
рос. Александр Николаевич Полынников
Дата народження	3 червня 1941(1941-06-03)
Місце народження	Чистеньке, Сімферопольський район, Кримська АРСР, РРФСР, СРСР
Дата смерті	8 вересня 2022(2022-09-08) (81 рік)
Місце смерті	Москва, Росія
Громадянство	СРСР  Росія
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
Професія	кінооператор, кінорежисер, сценарист, виробник, кінопродюсер
Нагороди
IMDb	ID 0689962

Життєпис

Раннє життя

Олександр Полинніков народився 3 червня 1941 року в селі Чистенькому Сімферопольському районі Кримської АРСР. У дитинстві займався в театральному гуртку і вже тоді вирішив пов'язати своє життя з кінематографом^[1].

Кар'єра

З 1967 року став працювати оператором-постановником на Одеській кіностудії. У 1968 році закінчив операторський факультет ВДІКу (майстерня Леоніда Косматова)^[2]. Один із перших фільмів, у якому Полинніков працював асистентом оператора, був «Короткі зустрічі» Кіри Муратової^[1]. У повнометражному кіно дебютував у пригодницькому фільмі Георгія Юнгвальд-Хількевича «Увага, цунамі!» як оператор-постановник. Це була картина про військових моряків, які служать на покинутому посту в Тихому океані. Згодом Юнгвальд-Гількевич співпрацював із Полинниковим ще на трьох своїх картинах — «Зухвалість» (1971), «Туфлі із золотими пряжками» (1976) і «Д'Артаньян і три мушкетери» (1978). Основною у своїй операторській кар'єрі Олександр Миколайович вважав картину Петра Тодоровського «Міський романс» (1970)^[3]. У 1982 році за операторську роботу на телевізійному фільмі Костянтина Бромберга «Пригоди Електроніка» (1979) він був відзначений Державною премією СРСР^[2].

1981 року Олександр Полинніков дебютував як кінорежисер, знявши спільно з Віктором Макаровим музичну романтичну комедію «Бережіть жінок», у якій відбувся дебют у кіно Юрія Антонова як композитора і співака^[4]. Залучити до роботи над картиною Антонова порадив Полиннікову його старший колега Георгій Юнгвальд-Хількевич^[1]. На початку 1990-х років Полинніков став одним із першопрохідців у жанрі еротичного кіно на радянському екрані. Його фільм «Оголена в капелюсі» став найбільшою прокатною подією 1992 року. Потім пішли «Ідеальна пара» (1992), де Олександр Миколайович розкрив народонаселенню очі на таке екзотичне явище, як свінгери (яке, як виявилося, могло мати місце і в житті росіян), а також «Страсті за Анжелікою» (1993) і «Чоловік легкої поведінки» (1994)^[2]. У 1995 році за чотирнадцять днів Полинніков зняв легку комедію «Журавлина в цукрі» з Сергієм Шакуровим, Михайлом Боярським та Іриною Мірошниченко в головних ролях^[3]. Непогана доля склалася у його комедійного бойовика «Тонка штучка» (1999) за сценарієм Аркадія Ініна. Фільм брав участь у кінофестивалях, нагороди отримали Олександра Захарова, Ігор Бочкін, Аркадій Інін^[2]. Потім режисер працював над кількома російськими телесеріалами, зокрема «Повернення Мухтара».

Жив і працював у Москві.

Смерть

Помер 8 вересня 2022 року від раку. Прощання з кінодіячем відбулося 12 вересня 2022 року в ритуальному залі на Хованському кладовищі^[5]. Згідно із заповітом, прах Полиннікова розвіяно над могилами його рідних в окупованому росіянами Криму^[6].

Сім'я

• Дружина (з 1987) — Анна Назар'єва (нар. 1969), акторка^[7].

Фільмографія

Рік	Фільм	Посада
1967	«Біля моря, де ми грали»	оператор
1969	«13 доручень»	2-й оператор
1969	«Увага, цунамі!»	оператор
1970	«Міський романс»	оператор
1971	«Зухвалість»	оператор
1972	«Юлька»	оператор
1973	«Ринг»	оператор
1974	«Відповідна міра»	оператор
1975	«Ар-хі-ме-ди!»	оператор
1976	«Туфлі із золотими пряжками»	оператор
1977	«Свідоцтво про бідність»	оператор
1978	«Д'Артаньян та три мушкетери»	оператор
1979	«Пригоди Електроніка»	оператор
1981	«Бережіть жінок»	режисер, оператор
1982	«Просто жах!»	режисер
1985	«Поживемо — побачимо»	режисер
1986	«Привід»	режисер
1988	«Приморський бульвар»	режисер
1989	«Візьми мене з собою»	режисер
1990	«День кохання»	режисер
1991	«Оголена в капелюсі»	режисер
1992	«Ідеальна пара»	режисер, сценарист
1993	«Кумпарсіта»	режисер, сценарист
1993	«Страсті за Анжелікою»	режисер
1994	«Чоловік легкої поведінки»	режисер
1996	«Журавлина в цукрі»	режисер
1997	«Грішне кохання»	режисер
1999	«Тонка штучка»	режисер
2000	«Салон краси»	режисер
2002	«Комедійний коктейль»	режисер, сценарист
2002	«Дружна сімейка»	режисер
2003	«Повернення Мухтара»	режисер
2005	«Парубоча вечірка, або Великий секс у маленькому місті»	режисер
2006	«Жіночі історії»	продюсер
2006	«Останній наказ Генерала»	продюсер
2007	«Білка в колесі»	продюсер
2007	«Сумна дама червів»	продюсер
2008	«Осінній детектив»	продюсер
2009	«Кармеліта. Циганська пристрасть»	оператор
2012	«Чай із бергамотом»	сценарист, продюсер
2013	«Щастить же людям!»	режисер
2016	«Хрещена»	режисер

Нагороди

• 1982 — Державна премія СРСР за операторську роботу на фільмі «Пригоди Електроніка»^[2].