Полин мітлистий

Полин мітлистий^[3][4] (Artemisia scoparia) — вид трав'янистих рослин родини айстрових (Asteraceae).

Полин мітлистий
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Айстериди (Asterids)
Порядок:	Айстроцвіті (Asterales)
Родина:	Айстрові (Asteraceae)
Рід:	Полин (Artemisia)
Вид:	A. scoparia
Біноміальна назва
Artemisia scoparia Waldst. & Kit. 1802 not Maxim. 1859[1]
Синоніми[2]
Synonymy Artemisia capillaris Miq. Artemisia capillaris var. scoparia (Waldst. & Kit.) Pamp. Artemisia elegans Roxb. 1814 not Salisb. 1796 Artemisia gracilis L'Hér. ex DC. Artemisia hallaisanensis var. formosana Pamp. Artemisia kohatica Klatt Artemisia piperita Pall. ex Ledeb. Artemisia sachaliensis Tilesius ex Besser Artemisia scoparioides Grossh. Artemisia trichophylla Wall. ex DC. Draconia capillaris (Thunb.) Soják Draconia scoparia (Waldst. & Kit.) Soják Oligosporus scoparius (Waldst. & Kit.) Less.

Поширення

Широко поширена степова рослина. Ареал займає східні і південні райони України, Росію, Кавказ, Середню Азію, Малу Азію, Іран, Афганістан, Монголію, Китай, Корею, Японію. Зростає на легких піщаних і супіщаних ґрунтах, по берегах річок, на полях, пасовищах, на степових луках з солончаковими ґрунтами, на щебенистих схилах. Нерідко утворює великі зарості, особливо в степових і напівпустельних південних районах.

Опис

Однорічна або дворічна рослина. Перисто-розсічене листя з вузькими лінійно-ланцетними або ниткоподібними часточками, в молодому віці запушене, пізніше — голе. Має дерев'янисте кореневище, від якого відходять безліч відростків і пагонів. Квітконосні стебла висхідні або прямовисні, 30–60 см завдовжки, бурі, біля основи здеревілі. Квітки жовті або червонуваті, в яйцюватих пониклих кошиках, які утворюють кисть. Крайові квітки маткові, ниткоподібно-трубчасті, 2-зубчаті; середні — двостатеві, трубчасті, 5-зубчаті. Цвіте з кінця липня до пізньої осені. Плід — сім'янка.

У рослині встановлено наявність різних елементів, зокрема таких рідкісних, як титан і гелій. Зміст смол в наземній частини 4,35–5,57 %, в коренях — 1,08–1,37 %, квітках — 7,91 %. Вся рослина містить також органічні кислоти: лимонну, яблучну, щавлеву, оцтову, пропіонову і валеріанову; дубильні речовини (в траві 3,61–4,74 %, в коренях 2–2,5 %), що відносяться до пірогалової групи. Крім того, наземна частина рослини містить ефірну олію, максимальне накопичення якої спостерігається в фазу цвітіння (до 0,96 %).

Використання

Лікувальні властивості

У народній медицині водний настій трави застосовують при порушеннях менструального циклу і як протиглисний. З цими ж цілями призначають відвар полину, а також використовують як жовчогінний, для поліпшення травлення, при печії, кашлі, неврастенії, епілепсії, головного болю, застуді, ревматизмі.

Рослина популярна в китайській, тибетській і індійській медицині як антимікробний, сечогінний, жарознижувальний і протизастудний засіб, при захворюваннях органів дихання і як відхаркувальний.

У офіційній медицині застосовується препарат артемізол на основі цього полину, що застосовується як спазмолітичний засіб при жовчно-кам'яній хворобі.

Кулінарія

У кулінарії європейських країн і США цей вид полину використовують в сушеному вигляді в невеликих дозах (на кінчику ножа): приправляють смажене м'ясо за 1–2 хв до готовності. Найчастіше рослину використовують для ароматизації маринаду, в якому витримують м'ясо перед смаженням або тушенням. Полином приправляють м'ясні фарші, додають до картопляних або цибулевих супів, капусти, шпинату.