Полнятичі

Повнятичі^[2] або Полнятичі (пол. Pełnatycze) — село на Закерзонні в Польщі, у гміні Заріччя Переворського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 708 осіб (2011^[1]).

Село Полнятичі пол. Pełnatycze Координати 49°58′00″ пн. ш. 22°33′00″ сх. д. Країна ПольщаПольща Воєводство Підкарпатське воєводство Повіт Переворський повіт Гміна Заріччя Висота центру 208  м Населення 708 осіб (2011[1]) Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2 Телефонний код (+48) 16 Поштовий індекс 37-205 Автомобільний код RPZ SIMC 0613406 GeoNames 762482 OSM r6778387 ·R Полнятичі Полнятичі (Польща) Полнятичі Полнятичі (Підкарпатське воєводство)  Полнятичі у Вікісховищі

Географія

Село розташоване на відстані 3 кілометри на південний захід від центру гміни села Заріччя, 12 кілометрів на південь від центру повіту міста Переворськ і 40 кілометрів на схід від центру воєводства — міста Ряшіва.

Історія

За податковим реєстром 1515 р. в селі були 11 ланів (коло 275 га) оброблюваної землі, млин, корчма і піп^[3] (отже, вже тоді в селі була церква).

За податковим реєстром 1589 р. село належало Бейковському, у селі були 8 і 1/2 лану (коло 212 га) оброблюваної землі, 2 млини, 11 загородників із землею, 6 коморники з тягловою худобою і 3 без неї.^[4] До 1772 року Полнятичі входили до складу Перемишльської землі Руського воєводства Королівства Польського.

В 1772 році внаслідок першого поділу Польщі село відійшло до імперії Габсбургів і ввійшло до складу австрійської провінції Галичина.

Відповідно до «Географічного словника Королівства Польського» в 1880 р. Полнятичі знаходились у Ярославському повіті Королівства Галичини і Володимирії, було 84 будинки і 447 мешканців, з них 227 греко-католиків, 220 римо-католиків, а на землях фільварку було 5 будинків і 61 мешканець, з них 8 греко-католиків, 46 римо-католиків і 7 юдеїв.^[5] На той час унаслідок півтисячоліття латинізації та полонізації українці лівобережного Надсяння опинилися в меншості.

У міжвоєнний період село входило до ґміни Розьвениця Ярославського повіту Львівського воєводства. На 1.01.1939 в селі проживало 820 мешканців, з них 10 україномовних українців-грекокатоликів, 300 польськомовних українців-грекокатоликів, 420 поляків, 70 польських колоністів міжвоєнного періоду і 15 євреїв^[6].

16 серпня 1945 року Москва підписала й опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном. Українці не могли протистояти антиукраїнському терору після Другої світової війни. Частину добровільно-примусово виселили в СРСР (343 особи — 83 родини)^[7]. Решта українців села попала в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і була депортована на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині^[8].

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1][9]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	333	78	216	39
Жінки	375	81	200	94
Разом	708	159	416	133

Пам’ятки

Церква в селі вже була в 1515 р.

В селі збереглася мурована парафіяльна греко-католицька церква Введення Пр. Богородиці, збудована в 1708 році. Парафія належала до Порохницького деканату Перемишльської єпархії^[10]. Після виселення українців використовується під костел.