Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Полудниця
слов'янський дух, втілення сонячного удару З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Полу́дниця — персонаж слов'янської міфології, жіночий дух, що з'являється в полудень і карає тих, хто в цей час працюють; втілення сонячного удару. Характерна як східним, так і західним слов'янам.
Remove ads
Образ і заняття
Узагальнити
Перспектива
Полудниця — жіночий персонаж, найчастіше в подобі старої жінки чи вихора[2]. Чехи уявляли полудницю одягненою в біле чи червоне. Поставала як потворна стара жінка з розпатланим волоссям, копитами, вкрита лусками, або як дівчинка з батогом[2][3]. За уявленнями поляків, на спині полудниця носить мішок, в який кидає викрадених дітей. У руках зазвичай тримала палицю, головешку чи серп, якими мучила своїх жертв[4]. У російських переказах вона озброєна сковорідкою[5], має вирячені очі[6]. Її могли супроводжувати семеро чорних собак. Місце проживання полудниці — поле[2], хоча жителі Полісся приписували їй мешкання в лісі[6], а сибіряки — в очереті чи в кропиві[2].
За польськими віруваннями, полудниці — це душі жінок, які померли напередодні чи під час весілля, чи незабаром після весілля[4]. Або ж полудницями стають дітовбивці, крадії чужої землі[7].
Загальне заняття полудниць — карати тих, хто працюють у полі в полудень. Людям, яких вони зустрічали на полі, загадували загадки, які неможливо відгадати[2], і за відповідями вирішували вбити чи скалічити своїх жертв. Також душили женців, які спали в полі, викрадали дітей, які гралися на краю поля[4], покидали дім чи крали плоди. Часом били по ногах тих, хто їм не вклоняється[2][3]. В Україні, на Житомирщині, вірили, що полудниця змушує людину блукати по лісу в полудень[6].
Лужичани, проте, наділяли полудницю і корисними функціями. Вони вважали, що полудниця крім того охороняє поле від злодіїв[2], косить поле замість людей[8]; вірили, що хто насміхатиметься з потворної полудниці, тому вона нашле виразки, але хто її похвалить або щось подарує — отримає від полудниці нескінченний клубок пряжі[9]. Як охоронниця полів, вона могла випробовувати женців, розпитуючи їх як ростити збіжжя, та карала тих, хто не давали правильної відповіді[10].
Захист від полудниць полягав у тому, щоб благословити себе, тільки-но полудницю стане видно[2]. На Житомирщині радили сісти чи лягти та прочитати молитву, щоб полудниця перестала збивати з дороги[6].
Remove ads
У мистецтві
Узагальнити
Перспектива
Література
Найраніше писемна згадка полудниці наявна в польській поемі «Peregrynacja dziadowska» (1612): «…опівдні я приполудниця, а під вечір — відьма чи літавиця»[11].
Повість «Divá Bára» (1856) чеської письменниці Божени Немцової, описує смерть селянки, пояснену забобонними сусідами як напад полудниці; та те, що її волелюбну дочку сприймали за підмінка[12].
Російський поет Костянтин Бальмонт написав вірш «Полудницы» (1906) про трьох сестер-полудниць, які вигадують різні лиха людям[13]. В незакінченій поемі «Полуденница» (1916) Євгена Замятіна з полудницею порівнюється дівчина, що покохала молодого священника[14]. В сонеті Олександра Кондратьєва зі збірки «Славянские боги» (1936) полудниця постає добрим духом, що жне поля в спеку[15].
У драмі польського поета Леопольда Стаффа «Południca» (1920) полудниця символізує жагу кривавої помсти[16]. А в вірші Болеслава Лесьмяна «Świdryga i Midryga» полудниця змушує п'яниць танцювати[17]. Назву «Полудниця» (1976) має перша збірка поезій кашубського поета Станіслава Пестки[18].
Музика
Чеський поет Карел Ербен у баладі «Polednice» (1834) описав як полудниця душить прокляту матір'ю малу дитину[19]. Антонін Дворжак написав за мотивами балади симфонічну поему «Polednice» (1896)[20].
Кінематограф
Remove ads
Назви на честь полудниці
Див. також
Примітки
Джерела
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads