Поль Берна

Поль Берна (фр. Paul Berna, справжнє ім'я Жан Сабран фр. Jean Sabran; 21 лютого 1908(1908лютого21), Єр — 19 січня 1994, Париж) — французький письменник, автор творів для дітей і юнацтва та детективних романів. Публікувався також під своїм справжнім ім'ям та під псевдонімами Бернар Делез, Поль Жеррар і Жоель Одренн.

Поль Берна
фр. Paul Berna
Ім'я при народженні	фр. Edmond Marie Jean Sabran[1]
Народився	21 лютого 1908(1908-02-21)[1]  5-й округ Ліонаd, Ліон[1]
Помер	19 січня 1994(1994-01-19)[2][3][…] (85 років)  Неї-сюр-Сен[1]
Країна	Франція
Діяльність	письменник, письменник наукової фантастики, дитячий письменник, сценарист
Знання мов	французька[2][4]
Нагороди	Гран-прі поліцейської літератури (1959)

Біографія

Народився 1908 року в Єрі. 1914 року, коли йому було шість років, загинув на фронті його батько. Виховання Жана та його шістьох суродженців взяли на себе дядьки. З Ліона, де пройшло його дитинство, Жан поїхав до Швейцарії, у Фрібур, де навчався у колежі. Потім, повернувшись до Франції, жив у Тулоні й Екс-ан-Провансі, де завершив шкільну освіту та почав навчатися банківської справи. Пізніше переїхав до Парижа, де жила його мама, яка на той час вдруге вийшла заміж^[5]. У дитинстві та юності Жан любив читати; захоплювався Стівенсоном, Джеком Лондоном, Кіплінгом, Стендалем, Марселем Еме; пізніше Гемметом, Чандлером, Патрицією Гайсміт, Жаном Жіоно; пробував писати, наслідуючи Джека Лондона^[5].

У 1930-х роках змінив безліч професій: працював бухгалтером, страховим агентом, редактором, журналістом^[6][7]. Тоді ж почав серйозно пробувати себе в літературі (першим досвідом стала написана 1934 року фантастична повість^[5]), проте видавництва відкидали його рукописи^[8]. 1938 року Сабрана мобілізували; демобілізувавшись 1939 року, повернувся до Парижа і влаштувався на роботу до страхової компанії. 1942 року звільнився, щоб присвятити себе літературній творчості^[5]. 1945 року видавництво Albin Michel опублікувало його роман «Le Chemin du Canadel»; у 1945—1948 роках у трьох великих паризьких видавництвах вийшли шість романів Сабрана^[8]. Один з них, «L'Homme au long nez» (1947), опублікований під псевдонімом Бернар Делез, оскільки брат Жана Сабрана Гі Сабран також був літератором і на той час його ім'я починало здобувати популярність^[5][8].

З 1943 року Гі Сабран працював ілюстратором дитячих книг у видавництві G. P. (Générale Publicité). 1949 року запросив на роботу брата: видавництво потребував співробітник, який займався редагуванням й обробкою текстів для дітей та юнацтва. У 1949—1953 роках Жан створював адаптації класичних творів (зокрема «Тіля Уленшпігеля», «Трьох мушкетерів» і «Тисячі й однієї ночі»^[5]) і писав тексти для ілюстрованих альбомів^[8]. З 1954 року почав писати оригінальні твори для дітей під псевдонімом Поль Берна, в якому об'єднав ім'я свого батька та прізвище прабабці. Перші два романи, «La Porte des Etoiles» і «Le Continent du Ciel», написав у жанрі наукової фантастики; третій, за задумом автора, мав стати історичним, на кшталт Стівенсона^[5][8]. Однак видавництво відкинуло запропонований сюжет і запропонувало написати про щось сучасніше. Сабрану згадався нещодавно бачений фільм по повісті Еріха Кестнера «Еміль і детективи», і йому спало на думку написати детективну історію для дітей. Так народилася одна з найвідоміших його книг: повість «Кінь без голови» (Le Cheval sans tête, 1954)^[5][8].

Дія в «Коні без голови» відбувається у робочому передмісті Парижа повоєнних років; герої — компанія дітей, найстаршому з яких не було дванадцяти. У сюжеті переплітаються дві лінії, загадковим чином пов'язані одна з одною: дивне викрадення старого дерев'яного коня, що не становить жодної цінності, і пограбування поїзда, який перевозив велику суму грошей. Повість, написана яскравою, живою, розмовною мовою з вкрапленнями арго, стала однією з перших у Франції детективних романів для юнацтва^[5][8]. Новизна жанру та стилю привернули увагу читачів і принесли книзі популярність; 1955 року її відзначили гран-прі на виставці дитячої літератури. Пізніше повість була перекладена іншими мовами (українською вийшла у видавництві Детгиз 1960 року у перекладі Романа Терещенка); 1963 році британська студія Disney зняла по ній фільм^[6][9]. 1979 року Одеська кіностудія випустила художній фільм «Козаки-розбійники» за мотивами повісті Берна^[6].

Успіх детективної повісті для дітей навів на думку Сабрана писати детективи для дорослих. З цією метою взяв собі новий псевдонім — Поль Жерар (через помилки перетворився на Поль Жеррар: Paul Gerrard) — щоб ім'я автора жодним чином не асоціювалося з дитячим письменником Полем Берна. Перший роман у детективному жанрі, «Deuil en rouge» (1959), приніс йому престижний гран-прі за детективний твір (Grand prix de littérature policière)^[5]. Загалом під ім'ям Поль Жеррар Сабран опублікував 25 романів, які стали класикою французького детективу^[10][11].

Продовжуючи працювати в різних жанрах, у 1957—1973 роках випускав принаймні по одній книзі на рік^[9]. 1969 року отримав премію Едгара Аллана По, що надається асоціацією «Mystery Writers of America», за детективний роман для дітей «L'Épave de la „Bérénice“»^[6]. Примітно, що цей роман, відкинутий французьким видавцем Сабрана, спочатку переклали англійською, виданий в Англії, потім у США, і лише після отримання премії опублікований у Франції^[5].

1958 року одружився з журналісткою, редакторкою і дитячою письменницею Жані Сен-Марку (1920—2002), яка також працювала у видавництві G. P. У шлюбі народилося двоє синів^[5][6].

Наприкінці життя письменник осліп^[6]. Помер 1994 року у Парижі у 85 років^[9].