Поляк Сергій Федорович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Поляк.

Сергі́й Фе́дорович Поля́к (нар. 23 липня 1975, м. Чернігів — пом. 1 березня 1994, м. Одеса) — український художник, лауреат міжнародних літературно-мистецьких премій.

Поляк Сергій Федорович
|Премії=
Народження	23 липня 1975(1975-07-23) м. Чернігів, УРСР
Смерть	1 березня 1994(1994-03-01) (18 років)
	м. Одеса, Україна
Національність	українець
Країна	СРСР  Україна
Жанр	модерн
Навчання	Одеське художнє училище
Діяльність	художник
Напрямок	модерн
Премії	імені Миколи Гоголя, імені Григорія Сковороди, імені Пантелеймона Куліша
Нагороди	Премія імені Миколи Гоголя «Тріумф»d

Біографія

Народився 23 липня 1975 року у м. Чернігові в сім'ї Федора Олександровича та Софії Гаврилівни Поляків. Батько працював майстром із ремонту годинників, мати трудилася начальником цеху на Чернігівському заводі хімічного волокна. Навчався в чернігівських середніх школах № 6 та № 20, а також — у Чернігівській дитячій художній школі.

Рано проявив своє творче обдарування: самобутнього, незвичайного підлітка захоплено називали вундеркіндом — вже перші його картини, модерні за формою, із зовсім не дитячим, глибоким філософським змістом, привернули увагу відомих і авторитетних мистецтвознавців.

Пізніше вступив до Одеського художнього училища ім. М. Б. Грекова.

Загинув при загадкових обставинах 1 березня 1994 року у Одесі.

Творчість

Роботи Сергія Поляка зберігаються в Чернігівському обласному художньому музеї імені Г. Галагана, Чернігівській дитячій художній школі, а також у родині митця.

Найбільше серед творчої спадщини С. Поляка привертає увагу його триптих.

За словами письменника і журналіста Сергія Дзюби, творчість митця відома за межами України — в Росії, Білорусі, США, Канаді, Німеччині, Австралії, Бразилії, Словаччині та інших державах^[1].

«Життя Сергія Поляка було коротким, але яскравим. Адже його картини — це роботи зрілого Майстра. Полотна, написані впродовж 1991–1994 років, коли він навчався в Одеському художньому училищі, свідчать про його дуже високий професійний рівень. Це — і натюрморти, і пейзажі, роботи з натури, гостро психологічні. Тож маємо право говорити про нього, як про надзвичайно талановитого художника», — наголошує директор Чернігівського художнього музею Ірина Ральченко^[2].

«Взагалі, мірилом долі є не кількість прожитих літ, а те, що здійснила людина в цьому світі. У осяяних іскрою Божою життя — нерідко, мов дивовижна зірка, яка променисто спалахує на небосхилі і, стрімко промчавши Чумацьким Шляхом, лине на Землю. У обраних — свій відлік часу. Їм треба багато встигнути, мандруючи шляхами досконалості. Саме такою була доля чернігівця Сергія Поляка, життя і творчість якого — ніби рушник, гаптований червоним та чорним. Червоне — це любов батька і матері — Федора Олександровича та Софії Гаврилівни, які зробили все можливе, щоб його талант розвинувся і розквітнув. Це — вчителі, котрі, разом зі знаннями, віддавали й часточку своєї душі. Це — друзі, яких він так щиро любив і котрим завжди намагався зробити щось приємне. Чорне — це ті важкі, а часом і страшні запитання, які мучили його і спонукали давати відповідь у своїх творах — глибоко філософських, пронизливо трагічних, як і його передчасна загибель», — відзначає І. Ральченко^[3].

У вірші поетеси Тетяни Дзюби, присвяченому Сергієві Поляку, є рядки:

Десь на картинах він дожив до дня,

До зморщок, до заключного фрагменту.

Там тільки зоряна, та, все одно, стерня,

Там просто місячно в зими рисорджименто.

Нагороди

• Лауреат Міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф» (2009)^[4];
• Лауреат Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» (2010)^[5];
• Лауреат літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша (2012)^[6].