Політична свобода

Політи́чна свобо́да — право, можливість й змога самовизначення та право на вислів особистої волі. До класичних політичних свобод, що зазначені в Загальній декларації прав людини й містяться в конституціях демократичних країн, належать: свобода об’єднань, свобода думки, свобода зборів, свобода волевиявлення (виборче право).

Політична наука виробила різноманітні теоретико-методологічні підходи до інтерпретування категорії політична свобода. Шарль Луї Монтеск'є стверджував, що політична свобода може існувати тільки в державі, де всі відносини регулюються правом і де закони панують над волею правителів^[1].

Український науковець І. І. Прокопенко, доцент НАУ, визначає політичну свободу як основний чинник, від якого залежить функціонування демократичної політичної системи; це можливість громадян реалізувати різноманітні інтереси завдяки участі у суспільно-політичному житті країни, володінню політичними правами^[2].

Див. також

• Цензура в Інтернеті
• Політичні права людини
• Свобода створення партій

Література

• О. Калакура. Свободи політичні // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с. ISBN 978-966-611-818-2
• Шведа Ю. Політичні партії. Енциклопедичний словник.- Львів: Астролябія.- 2005.- 488 с.
• Шведа Ю. Теорія політичних партій та партійних систем: Навч. посібник.- Львів: Тріада плюс.- 2004.- 528 с.
• Обушний М. І., Примуш М. В., Шведа Ю. Р. Партологія: Навч. посібник / За ред. М. І. Обушного.- К.: Арістей.- 2006.- 432 с.

Посилання