Пономарьова Лідія Зіновіївна

Лі́дія Зіно́віївна Пономарьо́ва (нар. 29 квітня 1909, Барнаул — пом. 1978) — українська радянська художниця; член Спілки радянських художників України.

Пономарьова Лідія Зіновіївна
Народження	29 квітня 1909(1909-04-29)  Барнаул, Томська губернія, Російська імперія
Смерть	1978
Країна	Російська імперія  СРСР
Жанр	жанрове малярство, пейзаж і натюрморт
Навчання	Київський державний художній інститут (1940)
Вчитель	Волокидін Павло Гаврилович, Кричевський Федір Григорович, Єлева Костянтин Миколайович і Григор'єв Сергій Олексійович
Діяльність	художниця
Член	Національна спілка художників України

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Пономарьова.

Біографії

Народилася 29 квітня 1909 року в місті Барнаулі (нині Алтайський край, Росія). 1940 року закінчила Київський художній інститут, де навчалася, зокрема, у Павла Волокидіна, Федора Кричевського, Костянтина Єлеви, Сергія Григор'єва.

Жила у Києві, в будинку на вулиці Червоноармійській, № 12 а, квартира № 12. Померла у 1978 році^[1].

Творчість

Працювала в галузі станкового живопису. Авторка жанрових картин, пейзажів, натюрмортів^[1], портретів. Серед робіт:

• «Забійниця Кузбасу» (1943);
• «Вручення прапора ГКО на шахті Кузбасу» (1943);
• «Німецькі окупанти в Україні» (1945);
• «Біля могили героя» (1847);
• «Портрет робітника київського заводу «Арсенал» М. Животенка» (1947);
• «Катя» (1960);
• «Дівчина з гвоздикою» (1967);
• «Портрет Володимира Сосюри» (1969).

Брала участь у республіканських виставках з 1945 року, всесоюзних — з 1940 року. Персональна виставка відбулася у Києві у 1952 році.