Порівняння правописів української мови

Основна стаття: Український правопис

Звук та відповідна літера сучасної абетки

«Грамматіки славєнскиѧ правилноє Сѵ́нтаґма» М. Смотрицького, 1619 р.

«Гражданський шрифт», 1708 р.

Правопис І. Котляревського

«Граматика малоросійського наріччя» О. Павловського, 1818 р.

Максимовичівка, 1827 р.

Правопис часопису «Русалка Днѣстровая», 1837 р.

Абетка М. Гатцука, 1860 р.

Правопис Т. Шевченка, зокрема в «Букварі южнорусськім», 1861 р.

Кулішівка, 1856 р.

Зміни до кулішівки П. Житецького та К. Михальчука, «Записки Південно-Західного відділення Російського географічного товариства», 1874—75 р.р.

Ярижка, 1876—1905 р.р.

Драгоманівка (герцеговинка), кін. XIX ст.

Правопис «Малоруско-нїмецкого словаря» (желехівка) Є. Желехівського та С. Недільського, 1886 р.

Орфографія Б. Грінченка (грінченківка) у «Словарі української мови», 1907—09 р.р.

Один із варіантів латинки (рішення № 9 комісії з питань правничої термінології, спрощена система, протокол № 2 від 19.04.1996 р.)

Латинка Йосефа Їречека (Latynka Josefa Jirečeka)

[ɑ] — а

a

a

[b] — б

b

b

[w] / [ѵ] — в

літера у҄ : у҄сю ручку (всю ручку)

v

v

[ɦ] — г

h, gh[1]

h

[ɡ] — ґ

літера ґ: фѣґура (фігура)

літера г

диграф кг: кгрунтъ (ґрунт)

літера г: грунт (ґрунт)

літера г

літера г: дзигари (дзиґарі)

літера g: дзиgа (дзиґа)

диграф кг: кгрунт (ґрунт)

як у сучасному правописі

g

g

[d] — д

d

d

[dʲ] — дь

літера з титлом д҄

d

ď

[ɟː] — пом'якшена дд

завжди ддь

одна літера д

dd

[d͡ʒ] — дж

диграф дж

диграф дж

літера џ : розраџає (розраджає)

dzh

dž

[d͡z] — дз

диграф дз

диграф дз

у деяких варіантах драгоманівки — літера s

dz

dz

[d͡zʲ] — дзь

dz

dź

[ɛ] — е

літера э на початку слова / після голосних, літери е / и після приголосних: эолъ (еол), поэтъ (поет), теперъ (тепер), минѣ (мені)

літери ы / е: чырвоный (червоний), очеретъ (очерет)

літера є, на початку слова іноді э: жєньци (женці)

літери и / е: почали (почали), лебонь (либонь)

літера є: вєчир (вечір)

літери е, и, ы: тиче (тече), ныначе (неначе)

літери е / и: друже (друже), пиромъ (перо́м)

літера е: не чуе (не чує)

як у сучасному правописі

e

e

[jɛ] — є

літера е: мое (моє)

літера ѣ : маѣшъ (маєш)

літера е: збирае (збирає)

уперше літера є: почуєш

літера є́ : має́ (має)

після голосних — літера е, після м'яких приголосних — ѣ : твое (твоє), синѣ (синє)

літера е: попивае (попиває)

літера є: має

літера е: не чуе (не чує)

диграфи jе / ье: сподіваjетцьа (сподівається)

як у сучасному правописі

ye, ie: Yenakiieve (Єнакієве)

je/ 'e (majetok, navčańe)

[ʒ] — ж

zh

ž

[ʒʲː] — пом'якшена жж

завжди жжь

одна літера ж

zhzh

[z] — з

паралельно префікси роз- / рос-, прийменники зъ / съ: зъ неи (з неї), съ кварты (з кварти)

паралельно прийменники зъ / съ: зъ воломъ (з волом), съ конемъ (з конем)

z

z

[zʲ] — зь

літера з титлом з҄

z

ź

[zʲː] — пом'якшена зз

завжди ззь

одна літера з

zz

[ɪ] — и

чергування и / ы: другий / другый (другий)

літери и, і, ы: великій (великий), сынъ (син)

літери ы, и, е: підняты (підняти), називаю (називаю), шепшина (шипшина)

літери ы / и (літера ы — за традицією): мы ходили (ми ходили), сынъ (син), сила (сила)

літери и, ы, е: думы (думи), тыхенько (тихенько), вешневий (вишневий)

літери и / е: вимие (вимиє), задзвонемо (задзвонимо)

літера ы, після шиплячих — ы, и, і

як у сучасному правописі

у великій групі слів — початкова и: идол (ідол), ижиця (іжиця), индик (індик), иржа (іржа)

y

y

[ɪ] — ы

вперше вилучено

вилучено

[i] — і

етимологічне ѣ : фѣґура (фігура)

літери ѣ, и, і : лѣто (літо), жинка (жінка), твій (твій)

лише літера і: гомінъ (гомін)

залежно від етимології літери ô, ê, û, ѣ : нôсъ (ніс), пêчъ (піч), добрû (добрі), снѣvъ (снів), у закінченні прикметників твердої групи в називному відмінку множини на позначення [i] вживаються ы / ыи: прекрасны (прекрасні), добрыи (добрії)

якщо походив від [о] й [е] — позначався як і, якщо походив від ѣ — позначався як ѣ : рідна (рідна), недѣля (неділя)

літера и, перед голосними — літера і: идучи (ідучи), патріот (патріот)

завжди і: стілъ (стіл), попіл (попіл), моіх (моїх)

літери и / і (перед голосними та й)

літера і, перед з, с, д, т, н, л, ц, якщо етимологічно походив від [е] / [ѣ] — літера ї: поділ, принїс (приніс), лїс (ліс)

після м'яких приголосних — лише і, а не ї

i

i

[ji] — ї

найчастіше як ѣ, рідше як и / е : ѣжакъ (їжак), ии (її)

літера ѣ : кроѣла (кроїла)

літера í : церкоу҄ноí (церковної)

літери и / і: ихъ (їх), моій (моїй)

літера і: Вкраіна (Вкраїна), моіх (моїх), тихоі (тихої)

літера ї: їсти

літера і

диграф jі: Украjіна (Україна)

як у сучасному правописі

yi, I, 'i[2] : Yizhakevych (Їжакевич), Kadiivka (Кадіївка)

ji

[j] — й

введено й

літери ȕ, ȁ, ȉ, ȅ (також для у, ю, ѧ) для сучасних уй, ай, ій, ей, уй, юй, яй: першȕ (перший), тȁ (та й)

літера j: свьатиј (святий)

y, i

j

[jɔ] — йо / ьо

диграфя іо: іому (йому), тріома (трьома)

диграфя іо: у іого (у нього)

літера ё: ёго (його), сёго (сього / цього)

вперше диграфи йо, ьо: його, сьогодні

літера ô : важко ôму (важко йому)

літера ё або диграф йо: ёго (його), слёзы / слйози (сльози)

літера ё: ёго (його), лёнъ (льон)

літера ё, м'якість приголосного перед [о] — ьо: ёго (його), трьох

диграф іо: сліозы (сльози)

диграфи jo / ьо: сльоза

як у сучасному правописі

yo, 'o

jo / 'o (johurt, sľozy)

[k] — к

k

k

[l] — л

в іншомовних словах — м'який л: кляса (клас), блюза (блуза)

l

l

[lʲ] — ль

літера з титлом л҄

l

ľ; pered nastupnoju pryholosnoju abo v kinci slova l

[ʎː] — пом'якшена лл

подовжена вимова на письмі не передавалася: бездѣлье (безділля, неробство)

подовжена вимова на письмі не передавалася: зѣля (зілля)

подвійне л: весіллє (весілля)

завжди лль

одна л: зїлє (зілля)

ll

odna litera ľ (vesiľe, ziľe)

[m] — м

m

m

[n] — н

n

n

[nʲ] — нь

літера з титлом н҄

n

ń

[ɲː] — пом'якшена нн

завжди ннь

одна літера н: знанє (знання)

nn

odna litera ń (znańe)

[ɔ] — о

o

o

[p] — п

p

p

[r] — р

r

r

[rʲ] — рь

літера з титлом р҄

r

abeceda skladala śa na osnovi halyckoji literaturnoji movy XIX stoliťa, jaka ne mala danoho zvuka

[s] — с

s

s

[sʲ] — сь

літера з титлом с҄

s

ś

[sʲː] — пом'якшена сс

літеросполучення сь + йотована голосна: волосья (волосся)

завжди ссь

одна літера с

ss

[t] — т

t

t

[tʲ] — ть

літера з титлом т҄

t

ť

[cː] — пом'якшена тт

завжди тть: завзяттьа (завзяття)

одна літера т: житє (життя)

tt: Zakarpattia (Закарпаття)

odna litera ť (Zakarpaťe)

[u] — у

u

u

[u̯] — в / у

чергування у / в: урядъ / врядъ (уряд)

у кінці складу літера ў : ходиў (ходив), іноді дієслова у формі чоловічого роду однини минулого часу зберігали на письмі давнє закінчення -лъ: ходилъ, читалъ

літера ў : порубаў (порубав)

v / u

v / u

[f] — ф

f

f

[x] — х

kh

ch

[t͡s] — ц

ts

c

[t͡sʲː] — пом'якшена цц

завжди цць

одна літера ц

tsts

[t͡sʲ] — ць

літера з титлом ц҄

ts

ć

[t͡ʃ] — ч

ch

č

[t͡ʃʲː] — пом'якшена чч

завжди ччь

одна літера ч

chch

[ʃ] — ш

sh

š

[ʃʲː] — пом'якшена шш

завжди шшь

одна літера ш

shsh

[ʃt͡ʃ] — щ

диграф сч: счобъ (щоб)

диграф шч: шчука (щука)

sch

šč

ь у більшості позицій

ь

ь

ь

ь

҄ титло: тїл҄ки (тільки)

ь

Ø

' abo ˇ (ća, ńe, śu, źo ale ďa, ľe, ťo)

ь після кінцевої шиплячої, губної приголосної та «р» — зараз Ø

чергування ь / ъ: пишешь / пишешъ (пишеш)

Написання «рь» наприкінці слова

ь у словах світ, свято

з літерою ь: сьвіт (світ), сьвято (свято)

[ju] — ю

диграфи jу / ьу: в ріднім краjу (у ріднім краю)

yu, iu: Yurii (Юрій), Kriukivka (Крюківка)

ju / 'u

[jɑ] — я

літера ѧ

літера є в іменниках середнього роду: щастє (щастя)

диграфи jа /ьа : јаблуко (яблуко), свьатиј (святий)

ya, ia

ja / 'a

апостроф

літери ъ та ь: зъѣвъ (з'їв), напьявсь (нап'явсь)

не вживається: позавязовани (позав'язувані)

на письмі не позначався — бю (б'ю)

' — м'яка зупинка

літери ъ / ь: семьі (сім'ї), разъединила (роз'єднала)

літера j: відобjетцьа (відіб'ється)

вперше введено

апостроф систематично після губних приголосних перед є, ї, я, ю

vidsutnij

ъ після кінцевого приголосного — зараз Ø

завжди ъ: бувъ (був)

завжди ъ: Чмыръ (Чмир)

завжди ъ: изъ (із)

вилучено

v — важка зупинка

завжди ъ: ихъ (їх)

завжди ъ: безъ пана (без пана)

вилучено

найчастіше писався

вилучено

ѣ — зараз здебільшого і

лише літера і: гомінъ (гомін)

літера ѣ позначала звук [і]: снѣгъ (сніг), бѣдный (бідний)

якщо звук [i] походив від ѣ, літера ѣ зберігалася: недѣля (неділя)

літера ѣ для звуку [i]

вилучено

спрощення у групах приголосних стн — зараз сн

чергування спрощеної / повної групи приголосних: честний / чесний (чесний)

етимологічне [т'с'а] — зараз -ться

-тся, -ться або -тця: дадуться (дадуться), остатця (остаться / залишитися)

-цьця: быцьця (биться / битися)

-т-ся: бют-ся (б'ються)

-ця, -тця, -тся: дивиця / дивитця (дивиться), радуются (радуються)

-тьця, -тця: вертаютьця (вертаються)

‑тцьа: усміхнетцьа (усміхнеться)

-тця, -цця: зоветця (зветься), робицця (робиться)

-ť śa (dyvyť śa) častka «śa» zavždy vžyvajeť śa okremo

звукосполучення [чц'і] — зараз -чці

-ццѣ : боляццѣ (болячці)

-цьці: печуроцьці (печурочці / печічці)

-чцѣ : дочцѣ (дочці)

-ці, -цці: вкупоці (укупочці), колисоцці (колисочці)

-čci

етимологічне [шс'я] — зараз шся

-сься: засміѣсься (засмієшся)

-ся / -шся: вибераєся (вибираєшся), напєшся (нап'єшся)

-ся, -сся: умыеся (умиєшся), подинесся (подінешся)

-шся, -сся: одібъешся (одіб'єшся)

-сся: поденесся (подінешся)

-š śa (zasmiješ śa) častka «śa» zavždy vžyvajeť śa okremo

етимологічне [тч] — зараз тч

-ч- : квічали (квітчали)

tč

ѥ

вилучено

s

вилучено

ω — зараз здебільшого о / і

вилучено

ѫ — зараз здебільшого у

вилучено

ѱ — зараз пс

вилучено

ѯ — зараз кс

вилучено

ѵ — зараз здебільшого і

вилучено

1. Для відтворення -зг-.
2. У літеросполученні ьї.