Постіка Ігор Володимирович

Постіка Ігор Володимирович (19 лютого 1931, Урюпинськ, Волгоградська область, РРФСР — 10 червня 2021, Аахен, Німеччина) — правознавець, доктор юридичних наук (1991), професор (1992), академік Української академії національного прогресу^[1][2][3][4].

Постіка Ігор Володимирович
Народився	19 лютого 1931(1931-02-19)  Урюпінськ
Помер	10 червня 2021(2021-06-10) (90 років)  Аахен, Кельн, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина
Країна	Україна
Діяльність	юридичний навчальний заклад
Вчене звання	професор[d]
Науковий ступінь	доктор юридичних наук[d] (1991)
Нагороди

Життєпис

У 1954 році закінчив юридичний факультет Одеського державного університету імені І. І. Мечнікова (ОДУ). До 1967 працював в Одеській науково-дослідної лабораторії судової експертизи (нині — Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз): лаборант, молодший експерт, експерт, старший експерт. Має кваліфікацію експерта-криміналіста. З 1967 року здійснює науково-педагогічну діяльність: працював на юридичному факультеті ОДУ, де пройшов шлях від викладача до професора кафедри кримінального процесу і криміналістики^[1][2][3].

У 1970 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за темою «Наукові основи і практика застосування нових фотографічних методів дослідження речових доказів у радянській криміналістичній експертизі», в 1991 — дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему «Основні проблеми криміналістичної науки, розкриття і розслідування злочинів в східноєвропейських країнах»^[1][2][3].

У 1998—2002 роках проректор з наукової роботи та професор кафедри криміналістики Одеської державної юридичної академії (ОНЮА)^[1][2].

Наукова діяльність

Читав лекції в Сегедському університеті і Вищій школі офіцерів міліції в Угорщині (1981), Берлінському та Ієнськом університетах в Німеччині (1986), залучався для консультацій з проблем розвитку криміналістики в СРСР Інститутом проблематики злочинності Прокуратури Польщі та з питань викладання криміналістики на юридичному факультеті Софійського університету Святого Климента Охридського^[1][2][3].

Головні напрямки наукових досліджень: криміналістика зарубіжних країн, методика розслідування окремих видів злочинів, криміналістична експертиза, криміналістична кібернетика, судова фотографія. Має 70 наукових праць. Підготував двох кандидатів юридичних наук. Був членом Координаційної ради з фундаментальних правових досліджень при Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, членом редколегії науково-методичного збірника «Криміналістика и судова експертиза», заступником головного редактора збірника наукових праць «Актуальні проблеми держави і права» ОНЮА, членом робочої групи по розробці Закону України «Про судову експертизу»^[1][2][3].

Основні праці: «Оцінка та використання висновку експерта-криміналіста» (1977), «Виявлення та розслідування вогнища злочину» (1981), «Оперативна оцінка слідів злочину» (1988), «Розкриття і розслідування злочинів в європейських соціалістичних країнах (криміналістичні та організаційні проблеми)» (1983), «Судова фотографія» (1996), «Проведення дізнання у справах про контрабанду, вчинену за участі представників підприємницьких структур» (1997), «Розкриття злочинів, пов'язаних з використанням вибухових пристроїв і вибухових речовин» (2000, в співавторстві), «Судова (криміналістична) фотографія: теорія і практика» (2002), «Деякі сучасні криміналістичні аспекти шахрайства (На матеріалах ФРН)» (2009)^[1][2][3][4]

Брав активну участь в діяльності Інституту демократії та прав людини^[5].

Нагороди та почесні звання

Нагороджений знаком «Відмінник освіти України» та знаком «За заслуги» Міністерства юстиції України^[1][2].